За кордоном добре жити

 ***
Усю ніч працює телевізор,
та не спиться – сон ніяк не йде,
вдома як там? Як живеться дітям?
Передумав все, а сон не йде.

Полюбив я щиро цю країну,
люди гарні і робота є,
та всю ніч працює телевізор,
втомлений лежу, а сон не йде.

 Що робити? Сам уже не знаю,
завтра знову на роботу йти,
та всю ніч працює телевізор,
передумав все, а сон не йде.

Що робити вже не розумію,
важко працював я цілий день,
то ж чому не спиться, що робити?
Передумав все, а сон не йде.

 
***
Ех, напевно, вже пора додому,
бо забудуть всі моє ім’я.
Задрімав – дзвінок по телефону:
«Ну, привіт. Чекав? Це знову я».


***
І літо бабине давно вже відлетіло,
і журавлиний рик розтанув, наче сон,
а груди все чомусь тривожить ностальгія
за подихом весни з твоїх п’янких долонь.

 Я зачекаю трохи доки стихнуть сльози,
перечекаю той зимовий снігоспів.
Прийди до мене, люба, буду ждати доти,
допоки інший, знаєш, ждати б не зумів.

 І літо бабине давно вже відлетіло,
й твоє «Прощай» вночі розтало, наче сон,
а груди все чомусь тривожить ностальгія
за теплим дотиком твоїх п’янких долонь.

 
***
Листопад.
За вікном онімілі берези,
Наші думи осінні тверезять,
Вносять лад.

Я і ти.
Сльози згірклі пускають берези,
Гілля ділиться, мов на терези
Гіркоти.

Ти не плач.
Вже давно відлетіли лелеки,
В заробітки подавсь я далеко.
Ти пробач.

Я прийду.
Ніжний стан твій обійму шалено,
В твої руки простягну «зелені».
Покладу.


Вір мені.
Не клянуся, не хочу грішити,
Що не піду стежкам блудити
В далині.

Бережи
Мою віру, надію, кохання,
А як зрадиш – не бійся зізнання,
Ти скажи.

Не бреши,
Як знайдеш собі іншу розраду,
Не жалійся, я дам собі раду.
Залиши.

 
***
Знову синій туман,
Знов штормить океан,
Й щось невтомний маяк
Семафорить мені.

Я до тебе, жадана,
Моя пташко весняна,
На свою Україну,
Знову лину вві сні.

Знаю, що дуже важко
Тобі, люба, без мене,
І за все це, рідненька,
Якщо можеш, - прости.

Втім, не наша провина,
Що лишивши родину,
Їдем долі шукати
У далекі світи.

Пролетять дні і ночі,
І розлука минеться,
Знову в небі побачу
Сірий клин журавлів.

За ключем журавлиним,
Я до тебе, єдина,
Раннім ранком прилину
Із далеких країв.

 
***
Летять, курличуть журавлі,
Летять ключем у небі синім.
Вони так само як і я,
Напевно, родом з України.

Летять вони у рідний край
Землиці рідній поклонитись,
Перепочить біля струмка
Й води цілющої напитись.

Який нелегкий їхній шлях,
І як долають вони втому.
О, журавлі, візьміть мене,
Та понесіть скоріш додому.

 
***
- Ой, синочку, ти мій сину,
Як тобі на чужині?
Чи не хочеться додому
Пожалітися мені?

- Ой, та хочеться, матусю,
І не день, не два – весь час!
Що поробиш, коли уряд
Вже не думає про нас.

Тут буває несолодко:
Спека, дощ, вітри, зима.
Та й не раз ще від розлуки
Розболиться голова.

А як темна ніч настане,
То не зразу сон прийде.
Бо так хочеться додому,
Що аж в серці стисне все.

 
***

За кордоном добре жити,
                   бо грошей багато,
Ми їх трохи пропиваєм,
                   решту шлем до хати.

А найкраще працювати
                   у публічнім домі,
На руках не будеш мати
                   ніколи мозолів.

За кордоном добре жити,
                   хоч не знаєш мови.
Можеш тут поговорити
                   навіть до корови.

Що за чудо-заграниця,
                   ми не розумієм,
Лиш „багассу” п’єм і „порту”,
                   хоч і жити вмієм.

Я щороку шлю в посилках
                   труси і шкарпетки,
Аби знали всі в селі –
                   мільйонер конкретний.

Піднімаєм ми Європу –
                   хай буде багата.
Лиш каліками приїде
                  до рідної хати.
За кордоном добре жити,
                   є тут всякі люди,
Мають вілли, мають гроші,
                   в нас того не буде.

Я на місяць з-за кордону
                   додому вернуся,
Як побачу оті злидні,
                   та й з горя нап’юся.

За кордоном добре жити,
                   гроші заробляти,
Лиш на старості ми будем
                   долю проклинати.