Святковий Комсомольськ

Розгойдали хвилі місто, йде обертом голова,
В гронах квітів, як в намистах, горобинні дерева,
Чи пташки понад дахами,  чи святкові промінці,
У містечка, як у мами, добра усмішка в лиці.
Привітай, привітай,
Про діла наші питай,
Як літаємо, пливемо,
Як кохаємо потай!
Хтось до слави тебе зве,
Хтось дарує щось нове,
Ми пишаємось тобою, ми шануємо тебе.

Ушановуємо, чемно ми твої вісімдесят,
Місто нашого натхнення, незабутих наших свят,
Приберегли ми для свята, все що в серці набулось.
Привітай наше завзятя славнозвісний Комсомольськ.
Привітай, привітай,
Про діла наші питай,
Як літаємо, пливемо,
Як кохаємо потай!
Хтось до слави тебе зве,
Хтось дарує щось нове,
Ми пишаємось тобою, ми шануємо тебе.

Скільки б років не оббігло, не скотилось сліз з лиця,
Ми запалене тут світло не погасимо в серцях.
Не забудемо ми хлопців, хто вмирав тут і потів,
Комсомольців-добровольців пріснопам’ятних років.
Привітай, привітай,
Про діла наші питай,
Як літаємо, пливемо,
Як кохаємо потай!
Хтось до слави тебе зве,
Хтось дарує щось нове,
Ми пишаємось тобою, ми шануємо тебе.

Місто мого юнацтва

Життя моє, хіба не в цьому місті
Отримало ти крила для польоту,
Коли я вперше в очі подивився,
В твої прозорі очі, Комсомольськ.
               Отут пізнав я радісну роботу,
               Отут отримав крила для польоту,
               Отут надії з мріями збулися,
               Пісенне тут окрилення знайшлось.
Шаную вас мої коханки любі.
Кохання ваше ледь не на загині,
Коли торкались полум’яні губи
Моїх надій на щастя, та проте,
              Кохаю щиросердо, як раніше.
              Можливо, навіть, трошечки святіше,
              Бо в наших неладах не ми повинні,
              А Комсомольська серденько святе. 
Шана і слава хлопцям-комсомольцям,
Що їхали ще зовсім молодими,
Що загибали в тридцять третім році, 
Але й сьогодні опліч ми йдемо.
               Взірцями велетенського натхнення
               Вони приходять в наше повсякдення,
               Ми з гідністю крокуємо за ними,
               Прощаючись, п’ємо на стремено.
Бо як би ми в житті не гарцювали,
Яке б не підіймали ми знамено,
Якої б слави нам не обіцяли,
Від вас ми не підемо зап’ятки.
                Усім, хто став під трудове знамено,
                Вісімдесят сьогодні достеменно
               Не тільки Комсомольську, але й людям
                Кому ваш подвиг – свято на віки!.


Пісня про капітана Дяченка

Від Полтави до Москви і далі
По Сибіру, під копитний дзвін,
Вивів до Амуру, вивів  таки вдало
Капітан Дяченко свій загін.
Пожилиці стійбища Бурі
Хлопців з недовірою зустріли
Але не хапались за мисливські самостріли
Золотих земель володарі.

У загоні хлопці всі майстри удатні,
Гідні пічники та теслярі,
Збудували ладні укріплення та хатки
Гей понад Амуром на горі.
      Гей – воля та вода,
Лісові простори неозорі,
На крутому розі у дозорі,
Наша не закінчилась хода.

Скликав на пісенні вечори
Капітан Дяченко всю громаду
Заспівали вдало та й дійшли до ладу
Пожиличці стійбища Бурі.
Тужили козаки, хай їм грець,
По дівчатках рідного містечка,
До кохання ставилися хлопці вельми ґречно,
Збігли як закінчився терпець.

У загоні хлопці всі майстри удатні,
Гідні пічники та теслярі,
Збудували ладні укріплення та хатки
Гей понад Амуром на горі.
      Гей – воля та вода,
Лісові простори неозорі,
На крутому розі у дозорі,
Наша не закінчилась хода.
Дали ходу діткам та лелекам
Іншої доби поводарі.
Але шанували в пам’яті Дяченка
Старожили стійбища Бурі.
- Ми дзвінких пісень його співали, -
Кажуть діти старих піснярів,
Теслярі Дьяченка хатки нам будували,
А пічник пічками обігрів.

У загоні хлопці всі майстри удатні,
Гідні пічники та теслярі,
Збудували ладні укріплення та хатки
Гей понад Амуром на горі.
      Гей – воля та вода,
Лісові простори неозорі,
На крутому розі у дозорі,
Наша не закінчилась хода.

Кажуть нані: так все і було,
Капітан Дьяченко в кожній хаті
Починав пісень своїх спивати,
Аж в серцях у нані все гуло.
Хвилями підспівував Мангбо,
Вітер шерехтів зеленим віттям.
Кажуть нані так все і було,
Радісно доросли було й діткам.

У загоні хлопці всі майстри удатні,
Гідні пічники та теслярі,
Збудували ладні укріплення та хатки
Гей понад Амуром на горі.
      Гей – воля та вода,
Лісові простори неозорі,
На крутому розі у дозорі,
Наша не закінчиться хода.