З книги «Дзуіхіцу від Сакури», Токіо

***

Запам'ятайте:

Якщо ви ніколи не цілували квітку сакури,

Ви нічого не знаєте про ніжність.

***

Біле, рожеве, 6узкове...

Гіацинти у саду так божественно пахнуть

Ніби небеса розмовляють зі мною.

***

Мудрість і наївність - невід'ємні

Частини одного цілого.

Як у обручки - де початок,

Там і кінець - вчить сенсей1.

Це і є гармонія, а значить благо.

***

Бенітемарі Ран-Ран, Кізакура,

Канзан, Фугензо, Йокіхі,

Сібаяма, Согетсу і ще, і ще, і ще...

Назви санур у Японії знають

Набагато краще, аніж імена

Славетних кінозірок.

***

Бджоли гудуть

Над квітучою сакурою.

Десятки камер фільмують

Таємничий процес

Злиття двох мікрокосмосів –

Красивого і корисного.

***

У храмі Касуга моя душа ніби засвітилась,

Таке тепло розлите між дерев.

Одному з яких дев'ятсот років.

***

Осака, весна... У фойє готелю „Ріга Роял"

Ікебана з молодою сакурою людського зросту.

Трохи занадто. Шкода дерева.

***

Віками Біблія вчить нас радості.

Шкода, але ми так і не навчилися.

Чому?

***

Мистецтво повинно возносити людську душу,

Очищати її від усілякої скверни,

Прилучати до краси...

Як давно ми живемо без істинного мистецтва.

***

Слива зацвіла у храмі Тосьодайдзі

Та тисячорука Каннон

Ніколи її не побачить.

***

Квітень. Розквітли азалії.

Світ став цикломеново-рожевим,

А я ще щасливішою.

***

У храмі Кійомідзудера

Радість обійняла мою душу

І понесла у весняний вирій.

***

На пагорбах палацу Акасака

Учора скосили траву.

Як пахне Україною!

***

У храмі Касіхара панує тиша.

Вечір. Спалахують ліхтарики. Накрапає дощ.

Посли різних, країн моляться по-синтоїстські,

Тобто розмовляють з духами.

***

Істина не потребує слів,

А слово — не буває істинним.

Почуття - істинніше, ніж розум,

Я розум - істинніший за знання.

І тільки душа знає шлях.

Це шлях назустріч красі.

***

О ні, на жаль, древа пізнання не існує.

Є лише древо життя.

***

Помаранчева революція -

Красиво і зворушливо до сліз.

***

Сенсей вчить:

Вір спершу серцю,

А лише потім розуму.

***

Весна відійшла, надійшла осінь.

Осінь відійшла - надійшла весна..

Між ними - нічого.

***

По вогкому тротуару

Вітер жене рожеві пелюстки сакури –

Печальна ріка проминальності.

***

Будда народився у саду Лумбіні.

Тому милування квітами -

Це релігійний ритуал.

***

Коли весняне сонце посміхнеться до вас,

Згадайте осінню мряку -

Це й буде кроком до гармонії.

***

Юність - найважча пора життя.

Усе у почину, жодної стабільності.

Не хочу повернутись у минуле ні на мент.

***

Іноді мої діти

Так нагадують мені мене молоду.

О, дні минулі, але я не тужу за вами.

***

Він сказав: „Мила..."

А мені здалося.

Що у кімнаті запахло ірисами.

***

Мій чоловік справді романтик.

Щоранку він вітається з прекрасною орхідеєю

На старовинній консолі

А я ревную...

***

Автором першого японського вірша

Був бог Сусано-о Мікото.

Мабуть тому поети в цій країні богоподібні.