Ви чули? Ні ви просто не повірите! В Одесі на Арнаутській якісь звіздарі торгують зірками. Самими що ні є справжніми небесними світилами. А в Казахстані енергійні підприємці продають ділянки на Місяці. Факт підтверджую, з повідомлень теленовин. Ну це ж треба! На Землі що, вже все розпродали? Кажуть, що ресурси виснажені і пора застовпити ділянки в космосі. Так, якщо справи і далі так підуть, вважаю, що в найближчому майбутньому будуть торгувати тим, що розум не допускає - скажімо, будуть торгувати позитронами, біоритмами, або ще чим-небудь екзотичним.

«Нічого дивного, - вважають торгівці. - Адже продається земля, вода, газ, кисень у балонах, людські органи, діти, спортсмени, повії, кров, сперма і т.д., і т.п.».

- Ну, знаєте, - розумно заперечив я, - всьому є якійсь розумні межі.

Подивилися на мене хаптурники-підприємці поблаж-ливо, іронічно оцінюючи моє тубільця, і виправили:

- Не розумні межі, а ринкове свавілля. Хіба вас не дивує, - продовжили вони, - що чиновники всіх мастей торгують квадратними метрами, кубічними сантиметрами, вашою власністю, бланками, печатками, консультаціями, нав'язливими послугами і т.д. Монополісти від влади останні штани знімають. А держава в міжнародних взаєминах і війнах торгує вашим життям. Ринок, а точніше гроші, народжує попит.

Поки вони перераховували, я їм глухого кута приготував. Мовляв, а як же тоді безкоштовна спонсорська та гуманітарна поміч і нарешті - безкоштовний пільговий проїзд, а?

Вони подивилися на мене так, як ніби у мене чогось не вистачає. Грошей, напевно.

- Наївне ви людина, всі безкоштовне - насправді вами ж оплачуване. А все перераховане вами вилучено з вашої кишені за рахунок ринкових спекулятивних цін. Якщо ціна краму або послуг дорівнює, скажімо, 100 наших дерев'яних, то за рахунок перепродажу з вас здеруть у два або три рази більше. Ось звідси і різниця, частина - на податки, які, вважайте, і ви заплатили через посередника, частина йде на спонсорство (знову ж таки з частини ваших коштів), а гуманітарка - за рахунок ваших податків вже прямих і за рахунок занижених ставок оплати праці. А заробітна плата в Росії сама маленька у світі. За показниками закордонних ЗМІ, ми тупцяємося на 80 місці у світі з оплати праці. Ну, чиновників у рахунок ми не беремо. Вони наздоганяють, а деякі вже одержують за світовими стандартами. Ну, про великі глитая, тобто мільярдах, ми і не говоримо. Пільговий проїзд - це теж за рахунок ваших же грошей, не покладених державою у ваш споживчий кошик, або заощаджених з вашої ж заробітної плати. «Мінетізація» - слово-то яке недобре - так оця «мінетізація» - це замах держави на ваш соціальний мінімум, який не увійшов у вашу ж заробітну плату, а увійшов до соціального резерву. Від «мінетізації» ніхто ніякої насолоди не отримав. Просто держава вирішила витрусити з вас цей мінімум і повернути вам частину на особисту, прикриту цією самою міні-міні, вже й не вимовити як слід, «мінімізацію» як «соціальну справедливість».

Навіть, вибачте, пенсію, про яку соромно говорити, ви оплачуєте самі собі з власної кишені за рахунок перерозподілу вигадливо замкнутого в коло шахрайське фінансового циклу.

- Це ж як? - ошелешений, запитав я.

- А ось так! Не будемо ж ми тут на пальцях всю політекономію показувати. Так що даремно з телячим захопленням сприйняли тимчасову перемогу над цією міомою. Господи, та що це ... та яка власне різниця. Все одно її у вас скоро виріжуть. Зараз держава щось гуде з приводу оплати безкоштовного проїзду пенсіонерам за рахунок державної компенсації. Але компенсація формується в бюджеті знову-таки з ваших недоодержаних.

Держава завжди візьме своє і ще поставить у глухий кут регіональні і місцеві бюджети, щоб вони виконували закон, прийнятий законодавцями. І тоді вже, як годиться, регіональні та місцеві урядовці почнуть вишукувати резерви. А де ці резерви? Правильно, у ваших кишенях. А чого напружуватися. Я

б, наприклад, скоротив пільгову категорію пенсіо-нерів за віком і баста. Так що, не тіште себе ілюзіями. Трясти будуть нас, як грушу, і візьмуть не миттям, так катанням. І потім, за рахунок чого державі тримати таку ораву чиновників та ще й Раду? Щоб вони не даремно їли хліб, а їли і думали, як вкотре вас і нас взути, нагріти, кинути, обшахрувати, словом, за ринковою економіки - секо-но-мити. А як же державі ВВП збільшити в два рази?! Ось. Не зручно, чи знаєте, перед світовою спільнотою. Нас просто не приймуть в цей самий ЄЕС. Так що, дорогий товаришу або як вас... пани без штанів в черзі за безкоштовним сиром...

Я випередив ринкового просвітителя:

- Знаємо - в черзі до мишоловки. Але ж там нагорі вони спромагаються харчуватися безкоштовним сиром, а нам ставлять пастки.

- Ну, як ви не розумієте, замовлений стіл в дорогому ресторані, сервірований сиром - вже не ваш сир. Ваш обов'язок як платника податків постояти біля столу, простежити за сиром і зустріти високопоставлених клієнтів, тобто ваших «годувальників». Ці панове закінчать свій ланч, встануть, крякнуть, обітруться і підуть міркувати про добробут населення...

- А як же я? - Занепокоївся я.

- Вас вони просто не помітять. До вас підійде офіціант і так чинно пред'явить вам рахунок. І коли ви ознайомитеся з сумою, то жахнетесь, і, втрачаючи дар мови, запитаєте: «Звідки це?» І вам неодмінно скажуть: «Пардон, з вашої кишені, сер, тобто сир».

Я був просто збентежений такою сироїжною економікою, вирішив повернутися до шизофренії ринку:

- Але як же так, повинна ж бути елементарна порядність у економіки, соціальна справедливість, здоровий глузд, мораль, культура, совість нарешті?! Невже це все продається?!

- О-о-о! - загалом вигукнули кити базарної економіки. - Як усе у вас занедбано. Все, все, вельмишановний платник податків, все продається і все купується. Продаються політики, чиновники, журналісти, депутати, судді та адвокати. Продаються і купуються голоси електорату. Та ви що, з Місяця звалилися. Не знаєте, чи що?

- Ні, - кажу я, - я на Місяці не купував ділянку. Мені й на Землі вистачить місця.

- Ви так думаєте, - ущипливо всміхнулися співрозмовники і вирішили доконати мене аргументами і фактами. - Значить, кажете, на Землі вам вистачить місця? А у вас вистачить коштів? Адже за місце на цій грішній землі теж треба платити і гроші, часом, не малі... За все, аж до ритуальних послуг і поховання. Такий закон ринку. Є гроші - давай, немає - проходь. Ви будете платити від народження до смерті. Навіть в утробі - за вас вже будуть платити ваші батьки.

За консультації, УЗД-діагностику, виношування і т.д.

Я хотів щось заперечити, судорожно у коморі пам'яті шукав щось позитивне, утішне, але дарма. Начебто, це саме... ну... як його там... Але крити було нічим. Глухий кут.

Спустошений і притиснутий до стінки, я подякував теоретикам ринку за безкоштовну спонсорську інформаційну допомогу...

Але, стійте!.. Яка ж вона безкоштовна? Бесіда відбулася в кафе, куди я їх запросив на «кохвій» та чарочку горілки. Так що і бесіда вискочила мені в копієчку. Відчував я себе ганебно. Ганебно? Я повторив це слово вголос... і в мені раптом виникли поетичні рядки.

Нас ганебна душить надія,

На пільгові крихти вкінці дороги,

Пів країни - інваліди праці,

Вся країна - інваліди епохи!

- Помиляєтесь, панове, - подумав я, - не все купується і продається. Вірші я ці не купував і не продаю, а дарую читачеві цілком безкоштовно. А ти як думаєш, дорогий читачу? Чи потрібен нам такий чорний ринок, а? Не чую? Сьогодні що, у нас Субота? Напевно, всі пішли на ринок. Ну-ну. Хороших вам недорогих покупів. Побажання мої абсолютно безкоштовні. Це ще один удар по аргументам базарної економіки.