ЗВІДКИ ПАДАЄ СРІБНИЙ ДОЩИК?

Вірші для дітей

ЦІКАВИЙ СОНЯХ

На осонні біля хати

Виріс соняшник вухатий.

Все йому побачить треба –

Як пливе хмаринка небом,

Звідки срібний дощик пада,

Де лягає сонце спати,

Де ховають світлячки

Зелененькі сірнички

На світанні. Як до школи

Поспіша маленька Оля?

Все почути хоче сонях –

Що землі шепоче сонце,

Як співають треті півні

До зорі ранкову пісню.

І такий же він цікавий –

Отой соняшник вертлявий!

Бо у нього так багато

Золотавих вушеняток,

А чорнявих оченят

Більше, аніж вушенят!

МАЛЕНЬКИЙ РИБАЛКА

Спіймав

Карасика Тарасик,

В долонях

Радісно тримає!

Та раптом

Виприснув карасик,

Пірнув у річку,

І – немає...

СІРКО-ХВАСТУНЕЦЬ

Цілу ніч

Сірко проспав

В закутку,

Під ганком,

А уранці

На весь двір

Голосно загавкав:

-Гав-гав-гав!

Гав-гав-гав!

Не ловив

Вночі я гав!

Пильно

двір охороняв

З вечора до ранку!

Гав!

ЧАРІВНА ТОРБИНКА

Дід Мороз на Новий рік

Завітав на наш поріг,

До теплої хати

З дарунком багатим –

З пишною ялинкою,

З повною торбинкою.

А у щедрій тій торбинці –

На всілякий смак гостинці

Дорогим маляткам,

Хлопчикам й дівчаткам,

Школярикам любим,

Усім добрим людям:

Солодощі -ласощі,

Аромати - пахощі,

Іграшки - забавинки,

Книжечки - цікавинки,

Мрії - побажання,

Щирості - вітання,

Ліпотулечка – краса,

Новорічні чудеса!

НА РІЗДВО

Навкруги – така краса,

Справжнісіньке дивонько!

На Різдвяних небесах –

Зіроньки сніжиноньки.

Місяць, як козак Мамай

З оселедцем срібним,

Споглядає рідний край –

Україну рідну.

Він бажає усім нам

Миру, снів крилатих –

Що ще треба дітлахам

У батьківській хаті!

СРІБНА ВІХОЛА

Срібна віхола мете –

Світом зимонька іде,

Йде у теплих рукавичках,

На плечі свистить синичка,

На деревах снігурі

Червоніють до зорі.

Світом віхола мете –

Навпрошки зима іде,

Йде у білій кожушині,

Вкритій інеєм хустині,

На долоні у руці

Гріють крильця горобці.

Срібна віхола мете –

Світом зимонька іде!

МАЛЕНЬКИА СНІЖИНКА

Я – малесенька сніжинка,

Я – легенька, як пір’їнка.

Я літаю понад вами,

Над гаями і полями,

Над містами й селами,

Гірками веселими,

Де сміються на санчатках

І хлоп’ятка, і дівчатка!

Я – дрібнесенька сніжинка,

Я – красива, як картинка!

Для рідненьких тата й мами

Кращої, ніж я, немає!

А не вірите мені –

Запитайте в них самі!

БІЛА ЗИМА

Білі дерева,

Білі хатинки,

Білі дахи –

Ніби білі хустинки,

В білому небі –

Білі хмаринки,

В білому полі –

Білі стежинки,

В білій криниці –

Білі крижинки,

В білому танці –

Білі сніжинки,

В білому віршику –

Білі сторінки.

Біло – довкіл!

І в цім дива нема –

В гості до нас

Завітала зима!

ЛЕДАЧІ САНЧАТА

На ковзанці

Богданочка

Каталася

На саночках.

Спустилася

Із гірки

І плаче

Гірко-гірко..

- Чому ти плачеш,

Даночко?

- Не їдуть вгору

Саночки!..

ЗАЙЧИК – ПОСТРИБАЙЧИК

Кажуть мама,

Кажуть татко:

“Неслухняне ти зайчатко,

Пострибунчик,

Непосида,

Що з тобою

Нам робити!?”

А дідуся

Сивочолий,

Що завжди

Чека зі школи

І в неділю

Зранку

Бере на рибалку,

Каже:

“Годі вам шуміти,

Він такий,

Як і всі діти

Саме отакими

Й ви були

Малими!..”

СЕСТРИЧКА-ЛИСИЧКА

Коли щось прохаю ввічливо,

Кажуть мені ненька:

“Ой, яка ж ти в нас лисичка,

Яка ж ти хитренька!”

А я зовсім не хитренька,

Хіба що прохаю

Щодня в неньки солоденького,

І завжди те – маю!

Та ще й братика смачненьким

Щедро пригощаю!

Але він за звичкою

Зве мене лисичкою.

ЇЖАЧКИ ЗЕЛЕНУВАТІ

На піщанім жовтім схилі

В надвечірній синій час

Сосонки малі садили

Дід-лісник і онуча.

А уранці глянув Ромця

Ще спросоння у віконце

І не знає, що гадати? –

Там, де він забув лопату,

Вигріваються на сонці

Їжачки зеленуваті!

ВЕСНЯНІ ПРОМІНЦІ

З неба сонце припікає,

Крига на ріці скресає.

В човнику на березі

Сушить весла березень.

Стежкою знайомою

Кваплюся додому я

І тримаю у руці

Золотаві промінці.

Не від сонечка спіймала –

Їх мені подарувала

Тіточка-вербичка –

Довгая косичка.

В слоїку на підвіконні

Їх поставлю на осонні –

Хай пускають промінці

У водичку корінці!

А як потеплішає,

Побіжу прудкіше я

Висаджати при ріці

Зеленаві промінці,

Хай їх пестить березень

На веснянім березі,

Щоб зросли вербичками

З довгими косичками!

ВЕСЕЛЕ ЛАСТОВИНЯ

Ще не розтанув сніг у полі,

Та квітне вже на видноколі

Блакитним проліском весна!

Іще бурулька не опала,

Та вже збіга краплинка тала

Зі скла ранкового вікна.

Ще на деревах у садочку

Не розпустилися листочки,

Та вже проснулося коріння.

Іще птахи не прилетіли,

Та вже на кирпоносик сіла

Весела зграйка ластовиння!

ВЕЧІРНІ ГОСТІ

Місяць став у палісаді,

До віконця припадає.

Я б його впустив до хати,

Та, все ’одно не завітає,

Бо далеко він у небі,

А мені здається – близько...

Ось і мама кажуть: “Треба

Вже тобі, синочку, в ліжко.

Спи, маленький, міцно-міцно –

І до тебе прийдуть в гості

Срібносяйний красень-місяць

І зірки із високості!”

БЕЗВУСИЙ ГОРБУЗ

В жовтні споважнів Гарбуз,

Важко пузом в землю вгруз.

Спочиває край городу

На осонні – пан, та й годі!

-Де ж ви, дядечку Гарбузе,

Загубили свої вуса?

- Вус у мене був один,

Обірвавсь, як ліз на тин.

- А угору перлись нащо,

Ви ж у нас такі ледащо?

- Я хотів забратись вище,

Щоб до сонця бути ближче.

А тепер же як без вуса

Вам, добродію Гарбузе?

- Так на те ж я і Гарбуз,

Щоб не дуть собі у вус!..

РОЗМОВА НА ПАСІЦІ

Сонячного липня

В затінку під липою

Пасічник

Дідусь Панас

П’є із кухля

Кислий квас.

А сердиті бджоли

Розгулись довкола:

-Чому, діду Опанасе,

Не пригостите

Нас квасом –

За важку роботу

У страшну спекоту?!

Каже бджілкам

Дід Панас:

- Не солодкий в мене квас.

А щоб мед робити,

З липового цвіту

Слід нектарик пити!

ШПАК-ДРАЖНИЛКО

Шпак з високої шпаківні

Дражнить молодого півня –

Кукурікає до нього

Із будиночка свойого.

Півник ображається,

Крильцями махається,

Ходить грізно по подвір’ї,

Настовбурчив в боки пір’я.

І міркує заповзято:

Як би кривдника дістати,

Що з високої шпаківні

Кукурікає, як півник?!.

А дражнилко не змовкає,

Пісню півника співає!

Знає шпак, що до шпаківні

Не злетить ніколи півник…

ДБАЙЛИВИЙ ЇЖАК

Забіг у тихий ліс

Із вітром падолист.

Хитнув берізок ряд

Осінній листопад –

І лопухам в долоні

З дубів і яворів

Посипались червоні

І жовті кольори.

Їжак із того листя

Сорочку теплу зшив,

Ще й нанизав намисто

Із ягідок-шипшин

Для жінки-їжачихи,

А любим діточкам

Приніс на радість-втіху

Аж три боровичка!

ВИНУВАТИЦЯ-ВЕСНА

Як на дворі потепліло,

З хлопцями у ліс ходив я

Шукати на просіках

Перші сині проліски.

А коли вернувсь до хати,

Кажуть мені скрушно мати:

- Отакої! Боже милий!

В тебе ж пальці всі в чорнилі!..

Ще і батько брови суплять

Над тарілкою із супом:

- Помий руки, синку,

Вони ж в тебе в синці!..

Ніби в рот набрав води,

Я мовчу... Бо в ліс ходив,

Не спитавши дозволу

В жодного дорослого.

Але це – ще півбіди:

Я ж до школи не ходив,

Бо шукав на просіках

Перші сині проліски.

Винуватиця одна

У пригоді цій – весна!

А що руки сині –

Проліски в тім винні...

МАЛИЙ ТЕНІС

(допоможить відповісти)

Ракетки взявши в рученята,

У теніс грають Петя й Ната.

Як над столом літає швидко

Біленька кулька через сітку!

Наталка з Петриком зростають,

Здоровий гарт спортивний мають,

І скоро на чемпіонаті

Медалі будуть їм вручати.

Бо всіх в змаганні переможуть!

А поки що ніяк не можуть

Збагнути дітлахи одненьке:

Чому цей теніс звуть маленьким?

Хто хоче юним тенісистам

На це питання відповісти?

ПАРНЕ МОЛОЧКО

У річку сонечко сіда –

Тепленькою стає вода,

Неначе молочко парне!

У річку з берега пірне

Хлоп’я, що грало у футбол

Й забило переможний гол.

Водою змиє з тіла втому

І хутко побіжить додому,

Бо пам’ята: казали ненька,

Щоб завтра прокидавсь раненько

І, взявши батіжок у руки,

Корову виганяв у луки –

Щоб молочко увечері

Дражнило паром з глечика.

КОРИСНІ КОНИКИ

Є коник старенький –

Він тягне із поля

У бричці врожай

Буряків, бараболі.

Є коник маленький –

Він діток катає,

Що лагідно “поні”

Його називають.

Є з крильцями срібними

Крихітний коник –

Стрибає з-під ніг він

В траві на осонні.

А є іще коник,

Що зветься “медяник” –

Солодкий, смачний,

Розмальований пряник.

У них – спільна назва,

Хоча зовсім різні.

А ще – вони дуже

Красиві й корисні!

КУДИ ПОДІВСЯ ШПАК?

На балконі у шпаківні

Мешкає синичка.

Малий Дмитрик пригощає

Синичку пшеничкою.

Пада з неба сніг лапатий,

Морозець щипає,

Та синичка у шпаківні

Клопоту не має.

У теплі і не голодна

Синичка зимує,

Пташці затишно в шпаківні

Та й Дмитрик годує.

Хлопчик дбає про синичку,

Але все питає:

- Чому взимку до шпаківні

Шпак не прилітає?..

КОШЕНЯТКО Й ЦУЦЕНЯТКО

Із баштану малий котик

Кавунець до клуні котить,

Мов клубок ниток зелений, -

Пригостити хоче неню.

Він курличе: “Буде рада

Кавун мама скуштувати”.

А цікаве цуценятко

Споглядає з будки-хатки,

Як до клуні малий котик

Кавунець з баштану котить,

Щоби пригостити неньку

Кавунчиком зелененьким.

І міркує цуценятко.

На поріг поклавши лапки:

“Гав! Яке ж воно дурненьке

Кошенятко це маленьке!

Кавунець зелений, звісно,

Не захоче кішка їсти!”

Звідки ж їм, маленьким, знати –

Кошеняті й цуценяті,

Що їх рідні мами й тати

Кавунці не люблять зовсім,

Навіть репнути на сонці.

ВІДГАДАЙТЕ ШВИДШЕ

Скільки крил у поросятка?

Скільки гребінців в козятка?

Скільки ніжок в гусачка?

Скільки голок в їжачка?

Вушенят – у слоника?

Хобітків – у коника?

Ніжечок – в мурашки?

Пір’їнок –у пташки?

Скільки хвостиків у кішки?

Скільки плавників у мишки?

Скільки зубчиків у щуку?

Скільки язичків в гадюки?

Ріжків – у собаки?

Ротиків –у рака?

Оченят –у білки?

Пазурів – у бджілки?

Відгадайте швидше,

Що не так у вірші?!

ПІВНИК – СПІВУНЕЦЬ

Коза припнута

Дзвінко мекає.

В струмочку

Крякають качки.

Курличе над гніздом

Лелека.

В траві бухикають

Бички.

Корова мукає

На луках.

Гелгочуть гуси

На ставку.

Під тином

Кошенятко мяукає

Цвірінька горобець

В садку.

А півник

Одним вухом

Слухає

Й співає

Як?