РОЗМОВА З БАТЬКОМ

                        Пам’яті Анатолія Кріля

 

Як би ти батьку встав, та подивився

Як нині сніп твій роздрібнився,

Розсипались зерняточка по ниві

Співати славу ненці Україні.

 

Чудова справа, радість дарувати,

Та рушниками б шлях той вистилати

1 в  світ нести це слово Боже,

Бо роду нашому не гоже

Поміж собою сперечатись,

Та перед людом вихвалятись

 

І твоя Горлиця, що високо летіла,

Зламала вщент свої могутн1 крила

Хіба та птаха, батьку, винувата?

Що йде війною брат на брата.

 

Збирав ти нас по сходу, як зернятка

І з радістю ми їхали до татка

Та перевесло житнє розв’язалось,

Бо колосочкам місця стало мало

 

Втрачає силу пісня роду,

На думці тільки  нагороди.

Дивлюсь на все, і туга серце крає

Бо поміж нас та людяність згасає.

 

Прости, що знов потурбувала

Про свою тугу розказала,

Єдина справа люд єднає,

Але з роками все минає.

 

ПРИВІТ УКРАЇНІ

 

Привіт тобі Україно, привіт!

Такий далекий від синів і дочок,

Нехай летить через увесь він світ

В чудовий мальовничий наш куточок.

 

Злетіли ми, мов журавлі,

Сховалися за обрієм на роки,

Але той клич батьківської землі

Завжди звучить в серцях, як біль жорстокий.

 

На нас ти Батьківщино не гнівись

Що так далеко ми в1д тебе нині,

Нехай дороги наші розійшлись,

Та помисли у нас завжди эдині.

 

Немає меж для щастя, кожен раз,

Як в гості ми приїздимо додому.

Твоє життя проноситься без нас,

Але ми тільки самі винні в тому

 

Без нас вмирають, родяться без нас

Без нас навчились плакати й радіти

Але ми пам’ятаємо весь час

Що ми твої Україно є д1ти

 

Співаємо ми тут твої пісні

1 згадуємо ночі солов’їні,

І бачимо так часто у вві сні

Твої поля, твої озера сині.