***

Чого мені не вистачає,

Дружина іноді питає,

Кого, коли напідпитку,

Шукаю в темному кутку?

А я нікого не шукаю,

Нікого в гості не гукаю,

Я сам себе не впізнаю

Пірнувши в молодість свою.

Не знаю, звідки що береться,

Дзвенить, як бубон, моє серце,

Я іскри крешу чобітьми,

В ясній блукаючи пітьмі.

Дружина знизує плечима,

Зі мною лізе в закутки,

На мене лупає очима

І посуває зап’ятки.

Сусіда лікаря покличе:

Наче у небі журавель

Під ліжком чоловік курличе,

Летить за тридев’ять земель.

Замірка тиску кров’яного

Мене з небес не швиргоне,

До хати рідної дорога

Як вип’ю чарку, зве мене.

Не думайте, що я одинцем

Під небом зоряним лечу, -

Дружину з сином українцем

В повітрі рухатися вчу.

А лікар каже: більше краплі

Горілки в рота не бери,

Поки в лікарню не потрапив,

Не збожеволів до пори.

Отож коли засне дружина,

Із Інтернету вийде син,

Лечу в Украйну, бо причина, -

Бажаю бути молодим.

 

***

Подарувала мені мати

Батьківське прізвище, а брату

Своє родинне віддала.

Матуся з гумором була.

Бо два було в родині сина,

І три дочки, вони давно

Батьківське прізвище зносили,

Не їм належало воно.

А брат помер, дочка у нього

Була, була та загула,

Бо чоловіче перед богом

Залюбки прізвище взяла.

Отож повинен я сказати,

Щоб прізвище не щезло вщерть,

Оте, яке носила мати, -

Я братову касую смерть.

Тепер два прізвища я маю,

Бо батька й матір поважаю.

Я на два прізвища живу,

В добу крокуючи нову.

 

***

Сполохалися, що мало поїли.

Мало їли, багато пили.

Надолужити не маємо часу,

Нас юрмою женуть під гасла.

 

Заштовхали в одного паса

І женуть, як ягниць у ясла,

Ніби там помічник від бога

Нас повчатиме якомога,

 

Замість того, щоб гірку пити,

Треба нам до Христа квилити,

Їсти кашу замість шинки,

Шлях свій торити у віки.

 

В тому пасі така задуха,

Що вже око вилазить з вуха,

Божий блазень, що з неба впав,

Починає ловити гав.

 

Випив склянку христової крови,

Аж на лоба полізли брови,

Ми ж в уяві вже сидимо

У шинку, та шинка їмо.

 

А коли розв’язали паса,

Ту горілку, яку припасли,

Почали ми із пляшок пити,

Як дотепні Христові діти.

 

***

Наче воду в ступі товче,

Що не вимовить, все не те.

Розтуляє голота рота,

Позіхає в усі ворота.

 

Люди кажуть, що президент,

Знайде відповідь вам умент,

Правда, сам він не розуміє

Що говорить, бо володіє

 

Він не мозком, а язиком,

Бо в минулому був «совком».