***

Думала приїде, не приїхав,

Думала подзвонить, промовчав.

У діброві гірко птах кувікав,

Місяць в небі півником стирчав.

 

Пір'ячком жовтим в червоних плямах

Землю засипаючи нічну,

Думав півник, що змахну крилами,

Та ловити півника почну.

 

Плакала, а що було робити,

Півник той небесний не літак,

Щоб його спіймати й улетіти,

До милого стверджуючі шлях.

 

Буде вітер бити мені в очі,

Добрі люди відьмою назвуть,

Хмара голі п'яти полоскоче,

А пілоти зо сміху впадуть.

 

Хай їм грець, мені б знайти милого,

З другою побачу, не озлюсь,

Він з жінками бариться не довго,

Чужа піде, тут вже я з'явлюсь.

 

Трохи бліда, трохи, бо з дороги,

Тхнути буду зірками й дощем,

Буде милий мити мені ноги,

Добрим угощатиме борщем.

 

Думала приїде, не приїхав,

Думала подзвонить, не дзвонив.

Знала б, не послала чоловіка

У село, щоб ненці підсобив.

 

 

***

Налягаю на весла, налягаю,

В човні весни минулі шукаю.

Відгукніться на мене, - благаю,

Йти до раю бажання не маю.

 

Я на вас, мої весни, чекаю.

Де ви забарилися,

Де поділися,

Любі мої весни, змилуйтеся.

Буду вам молитись, як ніколи.

Україні рідній битиму поклони.

 

Потрощила весла, - дуже поспішала.

Горлиць я у човні молодість проспала,

Думала, що вітер човна поверне,

Всіх настигне старість, а мене мине.

 

Де ж ви забарилися,

Де поділися?

Вільні мої птахи, змилуйтеся.

Картатися не буду, не буду дошкуляти,

Що такі ви вперті, що такі завзяті.

 

***

На шляхах пилюка упівнеба.

Ставнею, мій вітре, грюкати не треба.

Не на тебе я чекала під тополею,

Не з тобою жартувала, - з долею.

 

А вона, моя та доля, комизилася,

Що не в неї закохалася, влюбилася,

Що до місяця даремно задивилася,

Що мене кохає місяць помилилася.

 

Грюкай вітре, хлопець ти настирливий.

Смійся над тополями застиглими.

Якби був навісним ти, не зрадливим,

Вийшла б я до тебе, мій образливий.

                                        Комсомольськ-на-Амурі