*** Думала приїде, не приїхав, Думала подзвонить, промовчав. У діброві гірко птах кувікав, Місяць в небі півником стирчав.
Пір'ячком жовтим в червоних плямах Землю засипаючи нічну, Думав півник, що змахну крилами, Та ловити півника почну.
Плакала, а що було робити, Півник той небесний не літак, Щоб його спіймати й улетіти, До милого стверджуючі шлях.
Буде вітер бити мені в очі, Добрі люди відьмою назвуть, Хмара голі п'яти полоскоче, А пілоти зо сміху впадуть.
Хай їм грець, мені б знайти милого, З другою побачу, не озлюсь, Він з жінками бариться не довго, Чужа піде, тут вже я з'явлюсь.
Трохи бліда, трохи, бо з дороги, Тхнути буду зірками й дощем, Буде милий мити мені ноги, Добрим угощатиме борщем.
Думала приїде, не приїхав, Думала подзвонить, не дзвонив. Знала б, не послала чоловіка У село, щоб ненці підсобив.
*** Налягаю на весла, налягаю, В човні весни минулі шукаю. Відгукніться на мене, - благаю, Йти до раю бажання не маю.
Я на вас, мої весни, чекаю. Де ви забарилися, Де поділися, Любі мої весни, змилуйтеся. Буду вам молитись, як ніколи. Україні рідній битиму поклони.
Потрощила весла, - дуже поспішала. Горлиць я у човні молодість проспала, Думала, що вітер човна поверне, Всіх настигне старість, а мене мине.
Де ж ви забарилися, Де поділися? Вільні мої птахи, змилуйтеся. Картатися не буду, не буду дошкуляти, Що такі ви вперті, що такі завзяті.
*** На шляхах пилюка упівнеба. Ставнею, мій вітре, грюкати не треба. Не на тебе я чекала під тополею, Не з тобою жартувала, - з долею.
А вона, моя та доля, комизилася, Що не в неї закохалася, влюбилася, Що до місяця даремно задивилася, Що мене кохає місяць помилилася.
Грюкай вітре, хлопець ти настирливий. Смійся над тополями застиглими. Якби був навісним ти, не зрадливим, Вийшла б я до тебе, мій образливий. Комсомольськ-на-Амурі |
Архив номеров (№1 - 9) > № 1 >