Петрук Оксана Остапівна - була керівником українського недільного класу в Петропавловську-Камчатському. Народилася в Івано-Франківську, закінчила Прикарпатський університет ім. Стефаника з відзнакою, здобула спеціальність вчителя початкових класів і музики, грає на фортепіано і бандурі, пише вірші. На Камчатці з 2002 року. Своє життя вона не уявляє без музики, в українську пісню закохана з пелюшок. В 2006 році повернулася до Івана Франківська в Україну, там і проживає наразі. Зв'язок з Клубом української культури не перервався. Пише вірші.

 

ВІД ДУШІ

 

Пишу для себе від душі,

Пишу щодня не в ім'я слави,

А просто всі мої вірші

Якоїсь пристані шукали

 

Вони народжуються в час,

Коли на землю ніч приходить

А інколи я їх пишу

Як сонце ясне в небі сходить

 

Пишу про себе від душі

Сама не знаючи для чого.

Я тільки прошу не судіть

Мої творіння надто строго.

 

ГОСТІ З УКРАЇНИ

 

Сьогодні були гості з України,

Принесли вісточку із рідної землі,

Поговорили щиро, посиділи,

На мить тепліше стало на душі.

 

Цукерки київські запахли ароматно

Горілка з перцем розігріла апетит,

Я рідну книжку жадібно читала

І зупинився на хвилину цілий світ.

 

Я мовчки слухала, затамувавши подих,

Про будні, свята, як народ живе,

Ми ще й послухали пісень народних

І радості моїй не було меж!

 

УКРАЇНІ

І знову до тебе я лину думками і серцем усім

Моя ти єдина Вкраїно, країно родини, батьків.

До тебе горнуся щоденно і згадую кожну мить,

Колись ти була повсякденно, тепер сниться твоя блакить.

 

Коли ти була зовсім поруч, не так цінувалась краса,

Тепер же поглянеш навколо і стисне від болю душа.

Здається, весна календарна, і хочеться сонця, тепла.

Віщують щодня невблаганно - циклони, дощі, холода.

 

Кругом тільки сирість і сірість, і холодно так на душі,

Чекаєш і віриш у милість Камчатки - чужої землі.

Чекаєш, що день швидше сплине, а потім і місяць, і рік,

І віриш собі, і не віриш, що ти так далеко від них.

 

Від яблунь, черешень квітучих, вишневих пахучих садів,

Від ніжних пісень солов'їних, безкраїх пшеничних полів,

І віриш собі і не віриш, і і все це приходить у сни,

А очі відкриєш, і знову - Камчатка, циклони, вітри.

15.05.2003

 

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

 

День незалежності - святіше з усіх свят,

До нього йшли тернистими шляхами

І декілька століть підряд боролися, надіялись, чекали.

Ми мріяли про цей жаданий день,

оплаканий, омитий кров'ю предків.

Нам не забути тих гірких подій,

за які прадіди готові були вмерти.

Ми мріяли про світлий, вільний день,

Що рідна мова залунає солов'їна,

І заспіваєм гордо на весь світ

Наш гімн «Ще не вмерла Україна».

Ми мріяли і ця пора прийшла,

Наша держава встала із руїни,

Вовіки вічні буде жити Україна!!!

27.07.2004

 

СОН

 

Мені приснилась знову Україна,

Моє дитинство і мій рідний дім,

Зелені вулиці, знайомі магазини.

І все, чим дорожу я до цих пір.

 

Переді мною зацвіли каштани,

Півонії розкинулись в красі,

У вазочці запахнули тюльпани,

І все це було тільки уві сні.

 

Переді мною інститут, садочок, школа,

Обличчя рідні, серцю дорогі.

Я чула, як лунала моя мова

І як співали забуті вже пісні.

 

Мені приснилась знову Україна,

Мені приснилось, що я там живу,

Коли ж прокинулась, тоді збагнула,

Що все це сон - і витерла сльозу.

01.07.2004

***

ПОЗАДУ - 25, ПОПЕРЕДУ - НЕ ЗНАЮ,

Що напророчили мені там небеса?

Можливо - славу, почесті героя,

Вінець лавровий, радості життя.

 

Можливо моє існування буде

Сіреньким, непомітним для людей,

Ніхто й ніколи не згадає,

Що була я і був мій день.

 

Можливо, завтра час настане,

Можливо проживу сто літ,

Та тільки наш Всевишній знає,

Який присуджено нам вік.

 

Ніхто не зможе прочитати

Ту книгу, що писали Небеса,

Бо все наше життя в руках Господніх,

На все лиш воля нашого Творця.

07.06.2004