***

Яке життя, коли лопоче дощ

Про таємниці ночі, про осоння,

Бо саме теплим літом почалось

Моє блукання і моє безсоння.

 

Осіння ніч, яка ж вона довга.

Холодна хлища дріботить у вікна.

А то раптово тиша натягла,

Така важка, якої я не звикла.

 

Як жити, коли все у нас не так,

Бо я не знаю, що робити далі,

Коли живемо зграями собак,

Бездомних псів в загиблому кварталі.

 

***

Бог, коли він літає,

Харчується планктоном неба,

А небесний планктон - це пара

Пролитої людством крові,

Незалежно то кров істоти,

Чи вбитої в борні дитини,

Аби більше було отої пари,

Що стане планктоном неба.