Ніч на Батьківщіні

 

***

Прокинувся вночі,

На крейдяній стіні

Щось визначні тіні

шепочуть мені.

Ти спиш,

Головою угнулась в плече.

Лице твоє рідне

вві сні гаряче.

Я плачу тихенько

Над горем своїм,

Що був я невірним з тобою,

Та злим.

Що буду тебе вартувати,

як треба — Від холоду, вітру,

а більше — від себе.

 

Другу

 

Ти так бажав в чесноті жити, гідно,

Та щоб приймали те життя всерйоз.

Знайшлися друзі, але їх не видно,

Є лише ти, о мир метаморфоз —

 

Нехай чорнять, в багнюці мажуть,

Та чи повірить їм загал,

Коли зі чуток перекажуть

Ту щиру правду, що ти мав.

 

***

Таке навіть уявити смішно,

Коли в труні у витинах з паперу

Я в Літу відпливатиму, померлий,

Без мене ви відкриєте вино.

 

Таке навіть уявити смішно.

Бо вмру не я. За межами освіти,

Коханок, котрих я не встиг зустріти,

Кохатимуть ловці несамовиті,

Та хтиво допиватимуть вино.

 

А мертвяки у кам'яній домівці,

Як близнюки - в бажаннях та правах —

Гадатимуть, чи світ не помилився

Роками в намогильних письменах?

 

Послухайте, без спогадів й химер,

Лементів над труною я не чую.

Я може років з десять як помер,

А може вас усіх переживу я.

 

***

Вві сні я бачив жінку, в промінцях

На захід сонця, довгий шлях, а згодом,

Я Батьківщину бачив, де народу

Живеться наче птахам на гільцях.

 

Де здійснювались всі мої бажання,

Під сторчаком в тайзі стояв будинок мій.

Та Батьківщина з теплими стежками

Теплом любові сяяла з-під вій.

 

Там всі мене кохали й розуміли,

Щасливий, як в пилюці горобець,

Я ніч прожив на Батьківщині милій...

Та де вона на карті, хай їй грець!

 

Переклав з російської Олександр Лозиков