***

Поет духовного надбання,
Поет небесний і земний,
Відповідає на питання,
Скликає нас до боротьби.

За рідну мову, за будову
Держави волі й доброти,
Яка шанує рідне слово,
Йдучи до спільної мети.

Але чим далі посуває
Життя, гучніше на землі
Душа поета не лунає,
Хіба під чарку на столі.

Хіба що вірш про Дніпр широкий
Хтось заспіває зі слізьми.
На хвильку збудить наш неспокій
В снігах російської зими.

І раптом змовкне.
Згаснуть очі,
Бо, посідавши за столи,
Про вечори московськ