Маленька красива пташина - горлиця, яка в пору дитинства Анатолія Криля жила на гілці смереки біля його батьківської хати, дала ім’я нашому хору "Летіла горлиця далеко" - так назвав Анатолій Уляновича Криль пісню, яку присвятив своєму хору. Йому часто снилась ця маленька красива пташина - горлиця, яка в пору його дитинства жила на гілці смереки біля батьківської хати. С цим образом оживали спогади, дорогі його серцю картинки із далекого дитинства. Мабуть, ця особлива пам’ять серця народила такі хвилюючі серце слова: Летіла горлиця далеко, Від дому свого назавжди, Прощай, прощай, моя смереко, Назад мене ти вже не жди. Вірші Анатолія Криля, безумовно, заслуговують набагато ширшого читацького кола, але, на жаль, при його житті не було випущено жодної збірки. Сьогодні завершена робота над підготовкою до друку збірки віршів і пісень Анатолія Уляновича і хочеться вірити, що в недалекому майбутньому вона побачить світ. Шкода, що не вдалося випустити ювілейний буклет. Хоча задовго до цієї події виникло бажання розповісти про самодіяльний коллектив, який далеко від своєї Батьківщини чверть століття береже і примножує культуру свого народу. Хор давно переріс рамки концертного коллективу, він став справжнім центром української культури, берегинею українських традицій і звичаїв. Для багатьох учасників хору це - ковток свіжого повітря з України, можливість спілкуватись українською мовою, згадати дорогі з дитинства мелодії, прилучити до них своїх дітей і онуків. Вже цього року ми провели традиційне Різдвяне свято - Щедрий вечір - з колядками і освященням вечері, яке провів настоятель приходу Київського патріархату отець Валентин Мельник, з нашою традиційною кутею і поздоровленнями. Як приємно, що на свято прийшли з вітаннями українською мовою діти. Для них таке родинне свято - урочисте і зворушливе – запам’ятається назавжди. Їм ми приготували гостинці - горіхи і цукерки, сувеніри із України, а також свіжий номер дитячого журналу "Світ дитини", який ми отримуємо зі Львова завдяки Союзу жінок Австралії, які передплатили його для нас. До речі, його читають і дорослі учасники нашого хору, таким чином прилучаючись до української мови. Сюжет про наш вечір прозвучав по Приморському крайовому радіо і через декілька днів нас з Різдвяним сценарієм запросили в Центр російської культури, де приймали тепло і зацікавлено. Зараз ми плануємо провести в цьому в Центрі тематичний вечір, присвячений Шевченківським дням - спільно із студентами факультету культурології місцевого університету. Вже багато років нерозлучно мандрує з "Горлицею" Василь Іванович Світальський. Він не співає в хорі, але без нього не проходить жодне свято. Фестивалі і концерти, дні національних культур і виставки національних кухонь, тематичні вечори і традиційні українські свята - ніщо не проходить повз пильне око його фотоаппарата і відеокамери. Завдяки йому в сімейних архівах артистів хору зібралось чимало яскравих альбомів, а відеоплівки вже стали історичними кадрами. І виставка, як і багато попередніх, стала можливою завдяки Василю Івановичу Світальському - на вишитих рушниках розміщались фотографії, які розповідали про творчий шлях колективу. В рамках цієї виставки пройшло декілька цікавих заходів, зокрема, екскурсії, які провів для студентів владивостокських вузів голова Національно-культурної автономії "Просвіта" міста Владивостоку В’ячеслав Чорномаз. Історик за фахом, він працює над дисертацією про шлях українських переселенців у Примор’ї і розповів юним приморцям, серед яких чимало виходців з українських родин, про розвиток української діаспори у Примор’ї. Цікаво пройшов день, який організатори виділили як день української класичної музики і присвятили його одному з видатних диригентів України Павлу Муравському. Новий рік "Горлиця" зустріла з надією, що творчі надбання 25 літ вдасться примножити. В колективі - новий художній керівник - Олександр Яковленко, людина високопрофесійна. Звичайно, він робить тільки перші кроки на шляху пізнання української мови, музики, культури, але вже перші місяці спільної праці свідчать про те, що у коллектива і його керівника є спільна зацікавленість в тому, щоб голоси "Горлиці" звучали ще красивіше, ще чистіше. Зараз хор готує концерти в рамках підготовки до святкування 60-річчя Перемоги, а також вивчає нові пісні для чергового Далекосхідного фестивалю української культури, який планується 3 квітня цього року у Спасську Дальньому. Деякі поезії і пісні із посмертного збірника Анатолія Уляновича Криля “Летіла горлиця далеко” Летiла горлиця далеко Летiла горлиця далеко, Вiд дому свого – назавжди. «Прощай, прощай, моя смереко, Назад мене ти вже не жди». «Мiй доме рiдний i любимий, Моя чарiвна сторона, Ми серцем зв’язанi в єдино, Бо ти – любов моя одна». Тепер живе вона далеко, А в серцi - рiднi тi края, Як і ранiш - шумить смерека… Та інша там живе сiм’я. Щемить серденько, як згадає Смереку в кинутiм краю, А чи ж смерека забуває Ту, першу горлицю свою? Спiваймо! В наш пiсенний дiм заходьте, Дорогiї гостi! Тут пiснi з нами заводьте Гарнiї, голоснi, Спiваймо! У життi хай все вдається, Нам в сiм’ї єдинiй, Чистою рiкою ллється Пiсня України… Спiваймо! Ми однi пiснi cпiваєм, Спiльнi нашi мрiї. Солов’ями хай лiтають I пiснi Росii. Спiваймо! Одними йдемо шляхами, Вже не розiйтися, I пiснi нашi вiками У вiнки сплелися. Спiваймо! Юрiю Демченку Не вернувся син до хати Гонить перекоти-поле Вiтер по рiллi, Все чекає сина - долю Матiр у селi. Приспiв: Не вернувся син до хати Цеї восени - Тяжко-важко її ждати Сина iз вiйни… Вже птахи всi вiдлетiли, Знову холода. Русi коси побiлiли, Хоч ще молода. Приспiв. Батько згинув у Афгані, Син пiшов в Чечню, Проклинать не перестане Мати ту вiйну! Приспiв. Украiно моя Вся в садах утопає хатина, Над селом раннє сонце встає, Україно моя, Україно - Ти прекрасне дитинство моє. Там руїни - де були святинi, Канонади - як день настає, Україно моя, Україно - Ти тривожне дитинство моє. На ланах хлiборобськi машини, Щирий хлiб нам земля вiддає, Україно моя, Україно - Ти юнацьке мужання моє. Як далеко вiд тебе я нинi, Та в яких не буваю краях, Україно моя, Україно - Ти незгасная пам’ять моя. Браття, ми з вами козацького роду Браття, ми з вами козацького роду, Вiра i пiсня – з колиски у нас, Батькiвська честь, Батькiвщини свобода – То заповiт є для кожного з нас. Вiд Запорiзького вiльного краю, З Дону, з Кубанi, з полiських степiв Славу несли до старого Дунаю Шаблi та пiки братiв-козакiв. Пiсня про славу козацьку лунає, Бо в поколiннях тi склались слова, Доки потомки ту пiсню спiвають, Доти душа тої пiснi жива. Приморськi колядки Над морем, морем Чайки летiли, Пiр’я губили - Щедрий вечiр! За ними радiсть Для всiх летiла, Слова губила - Щедрий вечiр! Про новину, Що скоро буде, Радiйте, люди, - Щедрий вечiр! Хай в цю годину Наша родина За стiл сiдає, Хвалу спiває - Щедрий вечiр! Хай співає «Горлиця» Скільки літ співається пісня ця моя, Серце розкривається і летить в края, Хай до нього горнется пісня ця моя. Щоб співала «Горлиця», щоб співав і я. І при літніх дощиках, і як пада сніг, Серцю дуже хочется мати оберіг, При любій погодоньці – доля це моя – Все співає «Горлиця», все співаю я. Ніби починається знов життя моє, Пісня не скінчається, всюди вона є. Хай до неї горнуться всі, як горнусь я, Хай співає «Горлиця», хай співаю я. Хабаровському хору «Криниця» Криниця У полi стежинка Все в’ється i в’ється, Бiжить до криницi сюди, Бо там, де криниця - Життя є завжди, Тут кожен нап’ється Живоi води. Криниця дитинства, До тебе повернусь, Мене, як закохана, жди - Бо там, де криниця,- Життя є завжди Тут знову нап’юсь я Живої води. Душа заiскриться, А серце заб’ється - Юнацька бурхливая кров, Бо моя криниця Зустрiлася знов, Дозволь ще напиться, I випить любов. Хай вічно буде так (написано 1 квітня 2004 року на репетицiї, у вечір злочинного нападу: до смерті залишалось кілька годин) Хай вічно буде так – І поле колоситься, Шумить тайга, вирує океан, Хай вiчно буде так: І «Горлиця», й «Криниця» Спiвають піснi прадідів-слов’ян. I щоби легко тi пiснi спiвались, I билися серця щоб нашi в такт, I люди, щоб як рiднi, зустрiчались – Хай буде так! Хай вiчно буде так! |
Архив номеров (№1 - 9) > № 5 >