Троянський кінь - «П’ята колона» в Україні Українофобія «П’ята колона» та її ляльководи»

Ця, тонована в чорне, книжка (збірка статей) одразу ж – без попереджувальних готувань – обпалює і заводить до несхибного наступального виру. В ньому – чесний поступ до живої української правди. Нашої істини. І нашої національної постави. Через посутнє пізнання внутрішнього прихованого ворога. Справжнього – не декорованого.

Заголовним словом до видання стоїть прозора невідворотна сполука – «УКРАЇНОФОБІЯ: «П’ята колона» та її ляльководи». З конкретними фактами, посиланнями, першоджерелами. Автор дослідження – талановитий український публіцист з правого боку, фаховий історик Віктор Рог. Власне саме називання матеріалів напряму відкриває, наголосимо за ПОЕТОМ, «вікна в позапростір»: «Секретна зброя» Росії», «Без маски і макіяжу», «Свинство замість совісті», «Щирість» Табачника: між брутальністю і криміналом», «Справжнє обличчя…»… і нарешті – «Що таке «п’ята колона» і як з нею боротися».

За доречне наразі зняти каламуть з самої Каїнової історії і повідати «звідки ноги ростуть». Що власне і робить Віктор Рог. Тяму «П’ята колона» дала до «темного» політичного життя громадянська війна в Іспанії. Жовтнем 1936 року військові формування Франческо Франко в чотири колони «обняли» столичний Мадрид. Тоді ж Франковий генерал Еміліо Мола в радіо оголосив, що в Мадриді вже стоїть їхня «п’ята колона». Вона розпочне – за нею і буде безпосередній результат операції. Відтоді агентурний підрив і ворожа сутність роботи в лоні своєї країни дістали таке означення.

Отже, «Українофобія: «П’ята колона…»…Цей друкований висил, зауважу принагідно, що його добрим порухом випустила в світ «Українська видавнича спілка імені Юрія Липи» (макет і титульна обкладинка Василя Бойка), зобов’язаний і мусить бути на ідеологічному покуті кожного свідомого державного мужа – національного політика, а то й митця, позаяк нинішні реалії далеко невтішні.

Зокрема, нещодавня презентація «урізаних» творів національного літературного генія, класичного – на цілих 200 літ – ювілянта Миколи Гоголя засвідчила цілковито інший вектор, плебейний: пообіруч російського посла в Україні Віктора Черномирдіна васально «воссєдали» прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко та вічний «опозиційний» нардеп, голова парламентського комітету з питань культури й духовного відродження, чинний голова НСПУ Володимир Яворівський…

Чи, скажімо, новоспечений російський художній фільм «Тарас Бульба», що його дав на люди петербурзький режисер Владімір Бортко – до речі, небіж пріснопам’ятного радянського драматурга Олександра Корнійчука. Заголовну роль у картині грає Богдан Ступка. Складається враження, що Богдан Сильвестрович знати-не знав про цілісний задум картини – як і пощо «вестимуть-вставлятимуть» його талант: Тарас Бульба до козацької громади орденоносно звертається «таваріщі» – січове-запорозьке «панове-товариство» зійшло кудись на скажені пси, як і ввесь – якщо вже до посутнього слова – український дух («Вот придьот рускій царь…», – звертає до Бога своє слово в передсмертному полум’ї рубаний-посічений у боях Тарас) із самої стрічки, сценарій до якої уґрунтувала, в смерть кастрована, друга редакція гоголівського прозового олімпу. Що вже говорити про те, що в українських козаках у «Тарасі Бульбі» ходить «знаковий мушкєтьор» Міхаїл Боярскій…

Власне у своїх публікаціях Віктор Рог і відстежує – почасти до знемоги різко – отсю-от нашу трагедійну тяглість традицій, що живиться імперським гноєм ще від часу Романових, потому з комуністичної доби і ось уже цілих 17 років у самостійній державі Україна.

…Розмита й понівечена національна ідея. Порабований стан українського слова – фактично узаконене (ще крок – і навзнаки!!!) – «двуязичіє». Розчахнута навпіл і протиставлена – одне одному – майже на всіх рівнях і за всіма ознаками – українська спільнота. Загумінкова й несамодостатня, по суті, псевдоеліта – з цілеспрямованим олігархічним ухилом, що подивляє головно курс долара і євро на світовому міжбанківському ринку, водночас її нездорові власні амбіції, замішані на суцільний брехні, каламутних грошових оборудках та ідеологічних маніпуляціях – усе це купно і створює вельми загрозливу ситуативну каламуть усередині країни.

Якщо означені схематичні напрямні безпосередньо спроектувати на програмові, в серцевині своїй ворожі до Української держави, гасла і дії КПУ, ПСПУ, СПУ, ПР, цілої низки пігмейно-карликових провокативних політичних партій і структур, різноманітних «блоків», «союзів», «общін» та «двіженій», всуціль промосковські російськомовні ЗМІ – преса, радіо й телевізія і повальний, продуманий, заник своїх, українських, – то мимоволі проступає страшний Путіновий присуд: «Украіна – ето даже нє государство». І «шуллєрова» запомога йому тут – горезвісна «п’ята колона» – «господарні»і чужинецькі пропагандисти бабуріни-затуліни, пригодовані «свої» дотеперішні сексоти, вічна внутрішня агентура, латентна кремлівська мережа на взірець підручних яворівських, з його «запопадливо-єзуїтськими – достоту антиукраїнськими – відкритими (нарешті – зірвались!!!) зверненнями до Президента Віктора Ющенка. Коли ці речі так чи так, але відкриваються (такий собі «троянський кінь»), то початком свідомість зазвичай обіймає круте заціпеніння – і передусім тому, що одразу важко навіть оцінити – скільки власне лиха завдала ця підступна сила і збагнути сам механізм, за яким воно творилося…Тому автор своєю працею недвозначно світить і наголошує промосковську «чорну раду» в українській політиці, котра будь-якого менту може встромити ще такій молодій українській самостійності і свободі в спину недоброго ножа або й покласти криваву сокиру…

Книжка Віктора Рога – то чесний БІЛЬ і СТАН – молодого, але вже вельми зрілого – зі світлою головою і глибоким поглядом – чоловіка, біль і трудова мета за українську націю і власне за саму Державу. Неперейдені. Зсередини.. Де є конечне розуміння і воля на достойну відсіч і свій шлях: невгнутим ритуальним чином, гоноровим ступенем повернути дух українського роду, голосовий код крові на вершини генетичної пам’яті, зібрати розбратану і розчахнуту національну душу в одне традиційне історичне ціле.

Задля цього власне і мовиться Слово, що обдає жаром. Нуртує енергія думки. Рівноважить непохитна позиція. Бо: не з нас починалось – не на нас і закінчиться. Замовлення на книгу можна зробити за адресою: 01034 м. Київ, вул. Ярославів Вал, 9, пом. 4, Тел:  8(044) 234-70-20

 http://www.maidan.org.ua/static/narnewslviv/1242126844.html КМО СУМ <kmosum@ua.fm>

 

                                                     Віктор Рог:

 Вакцина проти українофобії

Нещодавно побачила світ нова книга нашого земляка, відомого публіциста та громадського діяча Віктора Рога «Українофобія. П’ята колона та її ляльководи».

Книг на тему антиукраїнської діяльності Кремля та його агентів в Україні видавалося достатньо. Однак, книга Рога відрізняється рядом принципово нових підходів до проблематики «п’ятої колони».

По-перше, автор не обмежився загальними фразами. Він відверто поіменно назвав представників московської агентури в українській політиці. По-друге, «Українофобія» позбавлена ретроспективного контексту. Автор віддав перевагу висвітленню актуальних, сучасних подій, явищ та ситуацій, пов’язаних з діяльністю «п’ятої колони».

По-третє, в книзі наведений багатий фактичний матеріал, що вигідно відрізняє її від подібних видань, зосереджених на теоретизуванні та пустопорожньому обсмоктуванні прописних істин.

Актуальність книги підтверджує саме життя. «Русскіє марші», сепаратистські шабаші, антиукраїнські демарші стали сумною дійсністю в Українській державі. Не може насторожувати той факт, що діяльність місцевих русофілів всіляко підтримується й щедро фінансується Кремлем.

Та й сама офіційна російська влада уже відверто заявляє про відновлення своїх імперських амбіцій. Злочинна агресія проти Грузії, військові погрози на адресу Заходу, територіальні претензії до України – ці тенденції змушують всіх нас замислитися над питанням національної безпеки.

Багато хто хоче заколисати українців, розповідаючи казочки про мир, спокій та можливі дружні зв’язки з Росією. Такі політики, свідомо чи не свідомо, готують добрий ґрунт для російської агресії. Захопити розслаблену, розніжену й апатичну націю значно легше, ніж мобілізовану, готову до опору національну спільноту.

Тому книга Віктора Рога є тим «кличним дзвоном доби», який будить націю від пацифістської сплячки, мобілізує її навколо найголовнішого завдання для всіх українців – захисту власної державності.

Залишається сподіватися, що вітчизняні політики дослухаються до цього голосу неприхованої правди й, нарешті, дадуть належну відсіч російському наступу проти України.

http://val.ua/politics/ukraine/194435.html.