***

Життя, не дуже щоб щасливе,

Буває, навіть, що гірчить,

Але пісень весела злива

В душі народжує блакить.

 

Питають діти: не обридло?

Концерти що тобі дають?

А я лечу до краєвиду,

Піснями стверджуючи путь.

 

Купити хліба неспроможна,

На чай не знайду копійок,

Ото ж сміюся: жити можна,

Коли пісенний є пайок.

 

Хтось гори золоті тримає,

З річки доброго вина.

А я співаю, здобуваю

Собі натхнення... без майна.

 

***

Я чекала, була надія

Що він прийде, щасливий день,

Коли легкий вітрець повіє

Від зворушених моїх пісень.

 

Може часу не вистачало,

Чи натхнення не те було,

Тільки слово з рядка стирчало,

Не дзвеніло і не гуло?

 

Щось в моєму житті не склалося,

Або розумом не дійшла.

Що без мене вона поверталася

В Україну, моя душа.

 

***

Тріпотить рука коли зриваю

Квіти, які ти нам дарував.

Я давно на тебе не чекаю,

Не шукаю в квітах проміж трав.

 

Просто сиджу і зриваю квіти

На узліссі, де любили ми

З діточками, під зеленим віттям

Літа, відпочити від зими.

 

Ходять обіч шляху гайворони,

Ліс дзвенить від гомону пташок.

Лиш мені ніхто вже не подзвонить

В наш вогкий зелений затишок.