Сонечний, Комсомольського району

 

***

                  Сергію Бекішеву

 

Застережи від ненависті, боже.

Бо зупинити я себе не можу,

Невмисне у безпуття влип чужі,

Мені остерегтися послужи.

Не зміг я врятуватися від лиха

Я серцем біля нього попелію.

Так що жени, Господь, собі на втіху

Мене до раю або пекла в шию.

 

Не помітив

 

Щоденно бігав до роботи,

Спрацював на певний час.

А тут побачив ненароком

Як юність човгає повз нас.

Ні вам любові, ні світанків.

Лягають зморшки на лице

І зустрічати нас щоранку

Виходить старість на крильце.

Живу я в селищі малому.

Торкаючись рукою неба,

Народжу блискавиць та громів,

Й дощів, якщо вже є потреба.

Моя маленька батьківщина.

Узимку втоплене снігами,

Дбайливо зігріває сина,

Як у дитинстві руки мами.

Сонечани, сонечани,

Що за доля наша дивна,

Ми брати та сестри з вами.

З вами ми одна родина.

Я до себе вас позву,

Бо без вашою підтримки

Я й доби не проживу,

Бо єдині ми навіки.

 

***

                       Ірині Каптуревській

Чи правда

Що веселка там була,

Що над землею

Полум'ям палала,

А я не встиг

Приладнати крила,

Щоб завжди над землею

Пролітала.

Вона б завжди

Літала в небесі,

Лелітками буяла

Й не згасала.

Сім кольорів Блискали б

В небі яснім, і вдень і в ніч

Блискали б над лісами.

Без сумніву, веселка

Та була, Але з коханням

Першим відпливла.

 

Зови тайги

                    Правнучці Катюші Рибченко

 

Второпавши пташині зови,

Дзвін бабок в легких вітерцях.

Лісів сторінки загадкові

Я прочитав не до кінця.

У квітах коників цвірчання,

У небі стрічки журавлів.

Так краю рідного звучання

Підтримує всесвітній спіє.

 

Ювілейний Сонечний

                                      А.А.Огурцову

 

На наш веселий ювілей

З туманом осінь одружилась.

Йдемо до юності своєї,

Яка нам голови кружила.

Ні. я в істериці не б'юсь

З докором ставлячись до часу,

Урівноважено дивлюсь

Я на нові взірці та гасла.

Все сяє радістю навкруг.

Я обіч Сілинки крокую

І Сонечний, мені, як друг,

Бажану усмішку дарує.

Ні, він романтики не втратив,

В тяжкі часи не зупинявся.

! я не можу не кричати: -

Пишайся,

квітни,

розвивайся.

 

Весна

              В.Ф.Захаровой

 

На півдні березень

На півдні Весна, та що нам

Той прогноз.

У нас шаманять Сніговії,

І як старик Рипить мороз.

Туман ранковий

Обіч річки

Журливо по стежині

Йде,

Під кригою

Струмочок дише,

То серце стукає моє.

І все ж таки

Весна стартує.

Запасли

Глицею ліси.

И поезія в мені

Вирує

На всі пташині

Голоси.

 

***

По павутинню бабиного літа

Посунулося сонце в Мяо Чан.

Багаттям горобини оксамитовим

День відпалів у сопок на плечах.

П'янка дрімлива охопила землю,

Та шерехтять на різні голоси

Тумани, що чіпляються за скелі,

Струмки в розпадках, на горбах ліси.

Всю ніч палають на калинах грона,

Чіпляються зірки за Мяо Чан.

А осінь листя по дорогах гонить,

Та тишею плескочеться в очах.