ПАТРІОТ

 

18 вересня  2007 р.Ярославу Юрійовичу Гомзі сповнилося  80 років. Унікальна, рідкісна для Донеччини людина. Сільський юнак з Прикарпаття на початку війни «добровільно» стає остарбайтером у Німеччині, у 1945 році після «визволення» заарештовується органами КДБ, засуджується на 10 років позбавлення волі і відправляється до Сибіру, а потім до Кенгіру та Джезказгану. Кім тільки не працював невільник! Був навіть і шахтарем. Звільнений у 1955 році приїхав на Донеччину. Працюючи спочатку на Очеретинському цегельному, а потім  на Авдієвському коксохімзаводі одночасно навчався, придбав середню освіту, а потім – вищу у Донецькому держуніверситеті. 

Весь час після звільнення перебував під пильним наглядом КДБ, до 1972 року таємно, а від 1972 – відкрито. А це постійні виклики, попередження, погрози, шантажування членів родини, обшуки і т.д., і т.п. аж до 1990 року.

Ще за часів радянської влади у 1989 році, цей скромний шкільний викладач німецької та української мов і української літератури разом з В.Чорновілом та однодумцями утворили Донецьку обласну організацію Української Гельсінської (правозахисної) Спілки. З самого початку українського відродження він брав активну участь у громадській роботі: В Товаристві української мови ім. Т.Шевченка, Товаристві репресованих, Русі, УГС, УРП, ОУН, є автором багатьох статей у газетах і журналах; навіть сам за свої кошти видавав журнал «Каяла».

Наведу тільки один приклад, характерний для цього інтелігента: відомий донецький вчитель О.Тихий перед загибеллю у в`язницях КДБ довіряючи рукопис своєї книги «Мова - народу» на  збереження до кращих часів, вибрав серед усіх! донеччан саме нашого ювіляра.(У минулому році сином загиблого книга, нарешті, видана).

Бути українцем на зросійщеному сході нелегко, а піввікова праця в цих умовах та ще й «під ковпаком» кадебістов порівняна з подвигом.

Шановні донеччани, вклонімося цьому Лицареві з безмежною любов`ю до України, живучого під девізом:

                                                 Із серця їдь

                                                Не витравить зміїна

                                                Семи тих літер

                                                Слова – Україна.,

та побажаємо йому, добродію – Вчителеві, і його родині міцного здоров`я, щастя та усяких гараздів у житті на користь українському народу.

Слава Україні!

 

                                    Підготував звернення                              Роберт Стешенко, ветеран-шахтар, член «Просвіти».