Петро Бабець

 історик - краєзнавець, Дніпропетровщина,

 

Земляки - "Січеславці" в літературній долі  Михайла Коцюбинського.

(творчий "тріумвірат":Михайло Комаров, Михайло Коцюбинський та Микола Чернявський).

 

Ця  тема дуже цікава і до сьогодні не втратила своєї актуальності.

До неї в різній мірі  із різних боків підходили сучасники - письменники, літературознавці, історики, культурні діячі України: М.Вороний, О.Пчілка, І.Франко, О.Рябінін - Скляренко, С.Єфремов, О.Лотоцький, М.Сумцов, М.Возняк, М.Слабченко, М.Зеров, Ю.Шевельов, В.Біднов, Дм.Дорошенко, А.Кримський, А.Синявський та ін.. Вони залишили безцінні спогади,оцінки чи спостереження,які послужили відправним матералом для подальших наукових досліджень літературно-мистецьких чи особистих дружніх відносин. В наш час можна згадати успішні історико-краєзавчі чи літературознавчі дослідження Г.Швидько, Н.Калениченко, Я.Голобородько, Г.Зленко, І.Немченко, Н.Шумило, Н.Василенко та багатьох інших.

  І все таки попри значні нові напрацювання, численні публікації, в тому числі ювілейні, і сьогодні можна відкривати нове, незвідане в "еволюції думок, поглядів, літературного смаку" трьох видатних діячів української культури: Михайла Федоровича Комарова(1864-1913), Михайла Михайловича Коцюбинського(1864-1913) та Миколи Федоровича Чернявського (1868 -1938).

Основними недоліками багатьох сучасних оригінальних досліджень: літературознавчих, історико - біографічних і т. п. являється помітний суб"єктивізм, вузько - професійний підхід до різнопланової творчої роботи наших митців, некритичне повторення  старих прорадянських штампів і помилкових суджень, без належної критичної оцінки i глибоких висновків, використання " застарілого фактажу" і т.п. Ну, приміром, в одному солідному академічному виданні Зібрання творів Коцюбинського М.М. підкреслюється  " його одноосібне звертання" до українських письменників (1903 року) (Див. Т.1.-с19). Зовсім не згадані М.Комаров і М.Чернявський у передмові до  першого тому зібрання Н.Калениченко: "З історії видань творів М.Коцюбинського"(1978). ( а в 1988р. той же автор  радо згадує і М.Ф.Чернявського).  Принизливо - байдуже поставились до творчої спадщини М.Ф.Чернявського(як і ряду інших "східняків", донедавна заборонених, упорядники збірника: "Українська новелістика кінця Х1Х - початку ХХст."(К.,1989.- за ред..Н.Л.Калениченко). Автор передмови І.О.Денисюк відчував, що нічого не сказати  про Чернявського просто непристойно.Отож тільки й спромігся зауважити,що той спрмігся "написати чимало етюдів…" - ніби на похмілля впала ця репліка з якоїсь іншої літературознавчої праці (див.назв.працю..- стор.25). Подібні ремінісценції, "виправлення і підмальовки" досьгодні засмічують "Інтернетвидання" і серйозно шкодять об'єктивності і неупередженим міркуванням.

 

Першим, за віком, на арену  українських змагань за національне відродження  вийшов наш земляк  з Павлоградської Дмитрівки Михайло Федорович Комаров. Після закінчення Катеринославської гімназії і Харківського університету, юрист за фахом і невтомний "збирач" національних культурних цінностей*, він на довгі роки "осів" в Одесі і перетворив її в сильний культурно-просвітницький  український осередок.

 "Серед кореспондентів М.Ф.Комарова ми зустрічаємо імена таких видатних Українських діячів, як М.Аркас, В.Антонович, Д.Багалій, Б.Грінченко, М.Грушевський, М.Кропивницький, М.Коцюбирський, О.Кулішева, І.Нечуй-Левицький, М.Лисенко, Д.Мордовцев, В.Науменко, О.Русов, М.Старицький, І. Стешенко, І.Тубілевич (Карпенко-Карий), І.Франко, М.Чернявський, Є.Чикаленко, Я.Щоголів…" (усього близько 200 кореспондентів; віднайдено коло 900 листів - відповідей,машинописні копії яких зберігаються в Одесі).*(В.Лазурський, цит. за статтею Г.Зленка)

Він не просто видатний бібліограф української літератури ХIХ - ХХст. Він "хрещений батько" більшості українських майстрів слова, художників, освітян, фольклористів,народознавців і т.д. З його літературного "благословення" вони сміливо вилітали в світ. Це питання до сьогодні майже не досліджене.

Автор ряду власних літературних, історичних чи народознавчих розвідок, М.Комаров регулював і спрямовував творчий процес через бібліографічні та літературознавчі огляди, численні рецензії,публікації і т.д.

Ось як, приміром, разом з О.Кониським у 1886 - 1889рр. взявся  до перекладу українською і видання  у Львові історичних праць М.Костомарова. В  1892 - 1897 рр .видав знову ж таки у Львові разом з Сопілкою чотиритомний словар російсько-український. * В свою чергу він радив розвивати видавничу справу і на Лівобережній Україні(лист до М.Коцюбинського).

Михайло Федоровияч постійно опікувався увічненням пам'яті видатних українців: СтепанаРуданського(Ялта)(див. "ЗОРЯ".-1892.-с.218), І.П.Котляревського*(1899-1903) Квітки - Основ"яненка, Тараса  Григоровича Шевченка ( ювілейний одеський альманах 1912р.)та ін..

Він автор "Відозви до письменників"(1897) і т.д. Як приклад творчої співдружності, товариської взаємодопомоги можна назвати дружні взаємини Комарових і Косачів,їхніх дітей ,зокрема, Маргарити і Лесі Українки.

 І от доля на початку 90-х років ХIХ ст.. закладає підвалини  багаторічної  дружби і творчої співпраці на ниві  літератури, просвіти , культурно-освітніх і видавничих взаємин М.Комарова і М.М.Коцюбинського. 1895 року Михайло Федорович "благословляє" "Пісні кохання" Миколи Чернявського. З 1900-х рр.., початку їхнього листування, починається  духовне зближення М.Коцюбинського і М.Чернявського. Цікаво, що обидва здобули духовну освіту, а свою творчу діяльність присвятили світській культурно - просвітницькій роботі і літературі.

Земляк М.Комарова, родом з сусіднього Бахмутського повіту, він опинився в цей час на роздоріжжі своїх  творчих задумів і буденного життя. Вирішив спробувати щастя в Одесі, а  на довгі роки оселився в Херсоні. І з цього часу можна говорити про формування духовного "тріумвірату" невтомних подвижників М.Комарова, М.Коцюбинського і М.Чернявського.

Окремі розпопорошені факти їхнього спілкування ми спробували об"єднати в таблицю 1.

 

Таблиця 1:Творча співпраця і перетин доль видатних діячів української літератури.

 

Дата                                                                                               Подія

1892 -1897рр.. За сприяння українських діячів в Одесі (М.Комаров, Погибко та ін..)М.М.Коцюбинський влаштовується  в Одеську  комісію по боротьбі з філоксерою і працює в ній.

 

1892-1894рр.  М.Комаров,Б.Грінченко та ін..сприяють подоланню заборони цензури при публікації творів М.Коцюбинського: "На віру", "П'ятизлотник" та ін..

1897р. М.Комаров звертається до українських письменників( Львівська "Зоря")

1900р.Починається  активне листування М.Коцюбинського та Миколи    Чернявського. Останнього  Михайло Михайлович познайомив з С.Єфре-мовим.(Спілкування між ними тривало довгі роки. Обидва були страчені  диктаторським режимом в 30-х).

1901р.На запрошення  Михайла Коцюбинського М.Чернявський переїздить на роботу до Чернігова.

 Редакційний комітет: М.Чернявський, Б.Грінченко та М.Коцюбинський готують альманах  на честь П.Куліша "Дубове листя", запрошують інших письменників взяти участь у ньому.

1903р.М.Чернявський вирушає до Одеси в пошуках роботи,але в Херсоні  зупиняється на постійне проживання. Влаштовується в херсонському земстві.

Виходить його поетична збірка "Зорі"( Київ).

Вийшла збірка "Дубове листя".М.Коцюбинський схвально відгукнувся і на публікацію в ньому поезій М.Чернявського.

 М.Коцюбинський і М.Чернявський звертаються з відозвою до українських письменників: І.Франка, П.Мирного, Дм.Яворницького, О.Кобилянської, И.Стефаника, М.Старицького та ін.., ставлячи перед ними новаторські загальнонаціональні цілі.

Тоді нажаль розв'язання цього завдання просто не могло статися, але така ініціатива була завбачливою і по собі видатною!

1904р.Журнал "Киевская старина" відібрав з 26 конкурсних робіт  три  кращі  :В.Винниченка "Голота", М.Коцюбинського

  "Під мінаретами" та М.Чернявського "Vie vsktіs".

М.Комаров запропонував катеринославському художнику   В.Корнієнку проілюструвати "Енеїду" І.Котляревського.

 Виходить збірка "На вічну пам'ять Котляревському"

М.Коцюбинський та М.Комаров разом з іншими діячами присутні на відкритті пам'ятника письменника в М Полтаві..

 

1904-1905рр. М.Комаров на запрошення М.Чернявського приїздить до м. Херсона з серією лекцій по українській історії й культурі.

1905р. Вийшло два літературні альманахи:

        1."Перша ластівка", поетичний, редагований  М.Чернявським.

        2."З потоку життя", прозовий, редагований спільн:  М.Коцюбинським      та Чернявським.*( З приводу підготовки і публікації збірки між авторами йшло жваве листування.

Мали місце деякі розходження редакторського характеру "архаїчні вимоги І. Н.-Левицького" В цілому  альманах не виправдав оптимістичних сподівань і, приміром,  частка  книг М.Коцюбинського - 600 екз. не була розпродана  ( З листа М.Чернявського)).                                                                                                   

В Одесі цензура заборонила два літературні альманахи, редаговані М.Комаровим "Розмова" і "Запомога".

1905 - 1908рр. М.Комаров заснував перше в Одесі українське видавництво "Сніп".

По революції 1905 - 1907рр.Молоді послідовники оновлення української  літератури постійно друкуються  в численних новостворених місцевих і центральних(київських) Збірниках,часописах і т.п.: "Українська муза", "Дніпрові хвилі", "Українська хата", "Рідний край",      "Зоря"(стара Львівська), " Січ" та ін.. Все це зросло на ідейних принципах наших "Збирачів" українського письменства.

1910р. М.Коцюбинський прохає рідних надіслати йому на о. Капрі збірку  "Першу ластівку", вочевидь, аби ознайомити російських літераторів з успішними здобутками української поезії і прози.

 

Зусиллями наших невтомних дослідників - попередників вдалося відшукати і опублікувати чимало унікальних листів  того часу. Не дивлячись на усілякі суспільні потрясіння вони збереглися до нашого часу і можуть стати у великій нагоді при подальшому дослідженні теми.

 

Таблиця 2:Відомі публікації  листування…

 

№ п/п                  публікація  листів                                                джерело-

 

1.Листи М.Коцюбинського до М.Чернявського  //Червоний шлях. - 1926./Усього 11 листів,видав М.Ф.Чернявський. Примітки:Тв. - Т.6.

2.Возняк М.До діяльності М.Комарова //Бібліографічні вісті.-1927.- №4.(листи)

3.Зеров М.Листи Я.І.Гоголева до М.Комарова.

 Його ж: Листи Я.І.Щоголева до М.Комарова  //Україна.- К. .1930. - кн.. 1- 2.

4.Козуб С.М.М.Коцюбинський та М.Комаров  //Записки іст.філолог.відділу  ВУАН. - 1929. - кн..2,3.( Окремо,1930).Листування.

5.Синявський А.Листування М.Комарова і В.Антоновича.//Україна. - 1928. - №5.

6.Кореспонденти М.Комарова: М.Аркас, В.Антонович, Д.Багалій, Б.Грінченко, М.Коцюбинський,  Д.Мордовцев, В.Науменко, О.Русов, І.Франко, М.Чернявський, Є.Чикаленко,Я.Щоголів та ін..( Г.Зленко)Машинописні копії зберігаються  в Одеській державній науковій бібліотеці.

7.Листи М.Коцюбинського і М.Чернявського до Лесі Українки,

І.Франка,Б.Грінченка та ін..розміщено на сайтах Інтернету:"Ізборник"та ін.

8.Десять листів В.Гогело до М.Комарова опублікувала Г.Швидько (2004р.)

9.Листи М.Коцюбинського, І.Франка, Лесі Українки та ін..,Де згадані М.Комаров і М.Чернявський вміщено в академічних виданнях цих письменників.

 

Аналіз все об'ємної діяльності наших невтомних просвітителів в контексті загального суспільного процесу " відродження нації",( як вдало сформулював ідею В.К.Винниченко),  зокрема , в пореволюційні роки і в останні роки життя  М.Ф.Комарова і М.М.Коцюбинського , ще чекають на своє подальше вивчення. М.Ф.Чернявський , вже в післяжовтневий час віддав належне своїй  дружбі з М.М.Коцюбинським та Б.Грінченком  у окремо виданих спогадах.

А поки що хотілось би зупинитись на такому цікавому  "локальному" моменті - як спілкування славетних майстрів слова з молодими авторами - початківцями. В цьому напрямку можна відмітити певні дослідницькі успіхи останніх десятиліть.

При нагоді скористаюся творчими напрацюваннями  Дніпропетровських дослідників: літературознавців, істориків,музейних та архівних працівників.

Відзначу  праці Білецького Ф.М., Поповського А.М.,( вчені ДДУ),  Швидько Г.К., докт.іст.наук, професора Дн.Гірничої  Академії, ( землячки М.Комарова),

Письменників і краєзнавців: Заремби В., Мороза В., журналіста .Чабана М., музейних працівників Абросимової С., Аліванцевої Є.та, особливо, ВасиленкоН. Їхніми зусиллями віднайдені катеринославські кореспонденти М.Комарова, молоді автори літературних альманахів М.Чернявського та М.Коцюбинського, катеринославські  "прсвітяни", літератори , художники ,  театрали і т.п. Це Василь Корнієнко - талановитий художник і поет з трагічною долею (пов'язаний з Кримом), Лідія Сохачевська- поетеса з народу…, похована в Ялті, Ольга Косач - Кривенюк (сестра Лесі Українки),Тетяна Сулима - Бичихіна - письменниця і драматург (родом з нашого Межівського району), Василь Гогело - однокашник М.Комарова, меценат і видавець-спонсор, Микола Кузьменко - поет-гуморист, палкий шанувальник творчості Степана Руданського,Трохима Романченка та ін..Про їхню плідну творчість треба говорити окремо. Особливої уваги заслуговує питання про винятково важливу роль М.М.Коцюбинського у вихованні нового покоління української літератури, зокрема таких поетів, як Аркадій Казка, Павло Тичина, їхній учень і послідовник, теж наш земляк - січеславець Василь Мисик.

        Дякую за увагу.