Вірші про кохання

 

***

Я мріяла, Боже, як я мріяла

Жити так, щоб усім було гарно,

А виходить, даремно мріяла.

Так, виходить, що мріяла марно.

На землі не буває ідилії,

Поряд з білим обов'язково чорне.

Якщо є над водою лілії

Під водою  - є лігво чортове.

 

 

***

Десь бродить по світу,

Шукає собі притулку,

Той чоловік бажаний,

Якого попліч немає.

І знати не знає, милий,

Що я чай давно вже зігріла,

І знати не знає, бідний,

Що дарую йому свої крила.

Що йдемо ми, ламаючи брами,

Що йдемо і не знаємо навіть,

Що забутими нами шляхами

Йдуть споріднені душі за нами.

А деінде буває напевно

Зустрічаємося  перехожими

У турботах, проблемах буденних

Розпізнати себе неспроможні..

Чоловіче мій,  рідний, єдиний!

Вірю я в нашу долю щасливу.

Я до тебе, мій милий, долину,

Подолавши  буденність мінливу.

Віра в зустріч нам двом знадобиться,

Хай ти пройдеш повз мене мовчки,

Аби тільки

Встигли зустрітися

Хоч на хвильку ми очі-в-очі! ...

 

 

***

У калюжах осінніх

Чайний напій

Опалого листя...

 

 

***

Стежина до тебе

Все вужче і вужче

Вже доля ганебна

Нас душить рішуче.

Кидаюсь на шию,

Цілую й негайно

Кричу, що пошани

До тебе не маю.

За морем змарнієш -

Пройду, як по суші.

Душа спорожніє -

Свою віддам душу.

А сонце в очах -

Як весною у кінвах,

Та шкода, що вчасно

Мені - не потрібний! ...

 

 

***

Гість випадковий на бенкеті,

Я перед вами не зігнусь.

Гиджуся вічності лабетів,

Огуди віку не боюсь.

Бундючні шати та браслети

Заполонили вам думки.

Вас моя строгість на банкеті

Чи не лякатиме таки?

 

 

***

Йти від тебе,

Все одне, що від тіні

Спекотним днем,

Коли сонце опівдні.

Йти від тебе -

Втікати від сумніву,

Що спалахне вогнем

Нездоланного суму.

Йду від тебе

Через болі й огуди,

Йду від тебе,

Рвучи стогоном груди.

 

***

Постукала у віконце Осінь

Золотавим промінням світла.

Заходь, будь ласкава, в гості,

Я люблю тебе більше літа ...

 

В небесах -  супокій, охолода,

Ранком в долах серпанок куриться.

По килимах червоного золота

Згуртувалися зграями птиці...

 

Пахощами повітря навіяне

Паморочить вином п'янким.

Пашить стиглими грушами південь,

Пахне вечір листом глевким...

 

Пориваються зорі все вище,

Посуваються з півночі хмари...

Мені сірість осіння - ближче,

Розум сльотою осені марить.

 

В квітні з місяцем мерзла до дрожі,

В липні спека втішалася мною…

Мені інша доба дорожче  -

Трунки осені п'ю запоєм...

 

 

***

Десь, за туманним озером,

На великій, засніженій вершині

Відпочиває душа моя хвора

Далеко від тривог і сумнівів...

 

 

***

Можна з хмари водиці набрати,

Припадати до сонця вустами.

Можна зірки руками хапати

І очима черпати світанки.

 

Можна море щокою погладити,

Можна землю ногою поранити,

Можна вітер у вазу ввіткнути,

Якщо з квітами друга не чути.

 

Фарбувати веселкою стіни,

Снігопадами стелі білити,

Річку скреснути, наче судини,

Якщо в лісі джерела убити.

 

Можна чути мене, можна - снити,

Можна спати, а можна - співати,

Можна душу свою запродати,

Можна ангелом в небо злетіти.

 

***

Прощальний сніг,

Холодний і пухнастий

Зірвався з неба

Перед святом Травня ...

Останній сніг -

Моє весняне щастя

Лягає тихо,

На квітневий ранок ...

 

 

***

Послухайте нічні серпневі співи?

Прокиньтеся й послухайте як з неба

Летять зірки, як град - летять, як - злива

Гримлять по ринвах, шепотять в деревах.

 

Якщо вночі прокинутися вчасно,

Бажання загадати, ще й до ладу,

Воно насправді стане вашим гаслом

В серпневу ніч дзвінкого  зорепаду.

 

Якщо серпневим степом при нагоді

У теплих смерках вийти погуляти

Почуєте як коники виводять

Рулади переливні, жабенята

Дають концерт, якого музиканти

Ще й досі не навчилися давати.

 

Послухайте нічні наспіви в серпні?

Не поспішайте удосталь поспати.

Відкрийте  вікна - на землі і в небі

Для вас вночі весь Всесвіт буде грати

Почуєте як на душевні вади

Ллють зливами ... серпневі зорепади.

 

 

***

Мрія опустилася до мене

Як зірка, що впала з неба.

А я боюся ворухнутися,

Бо не знаю, що з нею робити...

 

 

***

Пустота, душевна порожнеча...

Нерозлучні з тобою ми знову.

Не хвилює краса твоя ґречна,

Не лякає уразливе слово.

 

Як закована в лід бригантина,

Я допитую, снігом покрита,

Чи весною мене не покине

Щира вдача минулого літа.

 

 

***

Закрию двері на засув,

Фіранки опущу

Думки на кухні в затишку

У зошит запишу.

 

Про мрії, про любов, про все

Чому радію я,

Про дім, куди мене несе

Закоханість моя.

 

Сьогодні райдужно нові,

А завтра - навпаки,

Якісь, неначе не живі,

Якісь ви не такі.

 

Натхнення, що воно таке,

Приходить звідкіля,

То раптом сонячно палке,

То темне як земля?

 

 

***

Я відпускаю тебе на волю -

Лети! .. Лети ...

Лети хоч на пошуки кращої долі,

Хоч в інші світі.

Нам вкупі - химерно,

В розлуці - спокійніше,

Влаштує нас певно

Надія на інше.

Подумки завчасно,

Щось кожен шукає,

До справжнього щастя

Себе спонукає.

 

 

***

Що на світі найважче здужати?

Стати веселим, сумуючи зранку,

Коли зберуться друзі-подружки

На веселу гулянку.

Будемо співати, коли душа плаче:

Що нам сльози і що нам горе ...

Що на світі всього важче -

Чесним бути в життєвім морі.

Правда гіркою буває часто

І нерідко для чесних слів

Не вистачає душевної участі,

Якби того не хтів.

 

 

***

Тиша ... Ні сплеску, ні шереху,

Місяць від хмар борониться

Розлука приходить у смерках,

Висмоктує душу до донця.

 

Якби було куди  дітися

Від тяжкого супокою,

Я б не ховалась від місяця,

В ліжко пірнув з головою.

 

Місяць потай посміхається,

Ніби прагне сказати:

"Я тобі, як не вагайся,

Не заважаю спати?

 

Не треба тиші боятися,

В місячні тихі ночі

Тишею можна упиватися

В роки мої дівочі.

 

Душу мою по самі вінця

Наповнює, аж яскрить,

В сяйві золотого місяця

Тиші блаженна мить.

 

 

***

Все пройшло ...

Мені легко і безтурботно,

З'явилися інші справи.

Я неначе забула навічно

Те, що раніше забути не могла.

Але буває, в душі пробудяться

Ті далекі, блаженні дні -

Тож так забагнеться раптово зануритися

У вир очей твоїх, любий, мені ...

 

 

 

***

                                              Л.Л.

Піти з життя

Дуже просто:

Ковток, стрибок,

Мотузка, ніж.

І не дізнаєшся

Який він буде ростом,

І не побачиш,

Як бігає босоніж ...

Проблеми зникають

На іншому світі.

Шмигаєш по хмарах,

Чи згораєш поволі,

Але залишаються

Маленькі діти

І смерть твоя -

Нещастя в їхній долі.

 

 

***

Ти такий красунь, що навіть боги

Тобі б позаздрити могли.

І, оббиваючи пороги,

Розмови про любов вели.

Але ні богів, ні порогів.

У тебе поки що немає.

Є тільки погляд мій

                           суворий.

Чи ж він до тебе долітає…

 

 

***

Коли серед ночі прокинешся,

А навколо тебе - тиша,

Тишею цією - схибнешся

І стане тобі не до сну.

Коли на роботі втомишся

Від клопоту і метушні

І навіть вірний товариш

Не зрозуміє тебе.

 

Коли захочеться душу,

Як на сповіді відкрити,

Але ніхто не захоче слухати

І тим більше таємницю зберігати.

 

Може, пригадаєш тоді,

Що одного разу я поруч з тобою була

І зрозумієш, як чекала, як хотіла я

Відвертості і тепла.

 

 

***

Забираю з собою

Всі твої негаразди.

Може щастя твоє

Десь там, попереду...

Мені б піти від тебе -

Тільки щось заважає,

Мені б піти від тебе -

Тільки серце болить.

Тільки серце моє

"Не поспішай ..." повторює,

Тільки серце моє

"Він полюбить ..." говорить

 

 

***

Як добре, що ЦЕ все колись та було!

Як славно, що те що було - загуло. 

 

***

Самотність, самотність ...

Покажи мені свої очі.

Самотність, самотність,

Чи сльоза твоїх вій не лоскоче?

 

Може то - крапля туману,

Може то - бризки роси,

Як залишок омани,

Як наслідок грози.

 

Самотність, бережи мене,

Скільки пір'ячку не літати,

Проти сили земного тяжіння

Все одно йому не встояти.

 

Самотіє пір'ячко в небі

Закрутилося. Сонечку раде.

Так і я мчу до тебе далебі,

На шляхах своїх рушу завади

 

Я не вірші пишу, - віщування,

Хай фантазії, хай сновиддя,

Бо самотнє моє існування

Хоч сумне трохи, та не огидне.

 

 

***

На порозі весни

Відчуваю що диво нам буде,

Яскравішають сни,

Відступає зимова застуда.

На порозі тепла

Колотнеча не давить на вічі.

Зігрівають слова

"Де ти, любий мій чоловіче?" ...

 

***

Знову весна,

Як нове відродження,

Повертається

З далеких місць.

А в калюжах хмар

віддзеркалення,

І свіжість

Незвичайна навкруг.

Ще лежать сніги

Хоч в небі сніжинки

Метляють  невпинно,

І дими стовпами

Струмують над дахом  -

Все ближче година,

Коли повертаються птахи.

 

 

***

Сонце в хмарах

заблукало,

загубилося,

розчинилося,

розбіглося,

розляглося,

розкидалося,

Розтеклося.

Перетворило в красу -

Зореву червоність.

 

***

Йти за тобою наосліп,

Не думати про те, що буде.

Твій позирк ловить, щоб невдовзі,

Почути чиєїсь осуди.

Поцілунку чекати, як винагороди,

Шаленіти від випадкових пестощів,

Зорити  шляхи  тобі...

Та може вже годі

Казкового дива чекати в буденній  мережі.

 

***

Коли-небудь, із пітьми віків,

Із далеких мандрівок, таємничих снів

Торкнеться побіжно, здалеку

Рука твоя  - легка лелека.

Твій погляд, твій подих прихований,

Твоя журба невгамована

Торкне мене ..  Любий мій, милий ...

Душі моїй дивні перлини. ..