Юрко АРХАРОВ

 

Мати вийшла з хати

 

Добра мати вийшла з хати,

Не взяла малих  дівчаток,

Враз дівчатка заревли,

Так сполохані були.

Півгодини тет-а-тет

Діти слухали дует.

 

Веселка

 

Над селом веселка звисла,

Й нашвидку, поки не впали смерки,

Підхопила, наче коромислом,

Дві гори, як дві важкі цеберки.

 

***

Сонце сипить проміні

Із блакиті неба,

А тепло тобі чи ні

Залежить від тебе.

 

Підмур та поверхи

 

Підмур до поверху звернувся:

- Недбалий ти, як подивлюся,

А щоб ти виріс до небес

Заліз я в землю майже весь.

 

Опори

 

Через гори йшли опори,

Йшли майстерно через ліс,

Будували коридори

Між ялинок і беріз.

 

Як вояки крокували,

Хай у дружбі не клялись,

А зчепилися дротами,

Наче за руки взялись.

 

 

Онук і дід

 

Онук назустріч діду біг.

- На допомогу - думав дід.

Дід тяг дрова, аж спаленів,

А внук верхи на сані сів.

 

 

Лобода і кропива

 

У війну скоринку хліба

Доповняла лобода,

Молода кропива, ніби

І пекуча, та їда.

 

Люди, що голодували,

Та й сьогодні ще живуть,

Повік-віків оті трави

Бур'янами не назвуть.

 

 

Серпанок

 

Він від сонця заховався

У садочку під кущем,

Але весь не уміщався,

Залишалося плече.

Невгамовне після ночі,

Сонце враз зійшло до нього,

Й від серпанку у садочку

Не залишилось нічого.

 

 

Тигр і бурундук

 

Стрівши тигра по дорозі,

Ніс у ніс в розпалі дня,

Бурундук спитав у тигра:

- Ми з тобою не рідня?

 

Тигр, позирнув очманіло,

Та очунявся, не смерк:

- Ти розкреслений вздовж тіла,

Я, як бачиш, - поперек.

Тож виходить ти і я

 Аж ніяка не рідня.

 

 

Дуб

 

Біля шляху, де бугор,

Палким сонцем опалений,

Дуб стоїть як світлофор -

Красній, жовтий і зелений.

 

 

Кульбаба

 

Спом'януть у часи задухи,

Що зими тут сурові,

Й жовті замінять капелюхи

На шапочки пухові.

 

Вітер

 

Смикав річеньку вітрець -

Здмухнути старався,

Не здмухнувши, хай їй грець,

 Зап'ятки подався.

 

Відпочивши близь села,

Відпочив на славу,

Потім, начебто зі зла,

Причепивсь до ставу.

 

Журавлина

 

Як холоди несамовиті,

Як крижина не стриже,

Вона палкий рум'янець літній

Навіть узимку збереже.

 

Лісовий дзвіночок

 

Спати солодко траві,

І джерельцю в куті.

Бо дзвіночок ранковий

Ледве-ледве чути.

 

Екскаватор

 

Із ями, аж ніяк не  нишком,

Ковшем він землю добував, 

Як кухар черпаком лемішку,

Ґрунти машинам роздавав.

 

 

                                   Переклав з російської

                                   Олександр ЛОЗИКОВ